Там, де мовчить любов
Глава 3. Той, хто не мав з’явитись
Максим не мав бути там. Не на тому бенкеті, не в тій компанії. Але він стояв, одягнений у темно-синій костюм, із келихом віскі, коли Аліса вийшла з авто в обіймах чоловіка.
Андрій тримав її за талію як завойовану територію, власність. Вона усміхалась, але очі... очі шукали когось. І знайшли. Максим застиг. Серце стислось.
— Так. Ми вже знайомі, — тихо сказала вона, дивлячись на Максима довше, ніж слід.
Того вечора вони уникали одне одного, але в поглядах — усе вже сталось. А вночі, у вбиральні другого поверху, він чекав. Вона прийшла.
— Це не може бути реальністю, — прошепотіла, стоячи перед ним, відчуваючи, як пульсує в тілі кожна клітина.
— Це реальність, Алісо. Ми просто боїмось її.
Їхні губи зустрілися. Це не був ніжний поцілунок — це була боротьба. Її руки втопились у його волоссі, його пальці сковзнули по її спині, повільно розстібаючи замок сукні.
Тканина м’яко впала на підлогу.
Вони не чули звуків, не відчували часу. Лише тепло, шкіру, голод і заборону.
#9962 в Любовні романи
#2048 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
