РОЗДІЛ 31

Діти чули постійну бесіду  родичів, тихо плакали, просили Бога не забирати їхню матусю до себе на небо. Коли Люда чула нічні молитви своїх дітей , теж просила Господа  про свій порятунок ради них.

 Родичі дивилися зі сторони як вони помирають з голоду, та бідна Люда без ліків.  Але малі діти допомагали мамі як могли. Продавали гриби на базарі, які збирали у місцевому лісі. Ягоди, фрукти з власного саду та городину, кріп, петрушку, редиску , цибулю, картоплю яку дали сусіди ,щоб діти собі приготували їсти.

А вони не їли,  все садили,  що під руки траплялося.  Садили та обробляли самі. Голод ніщо був для них,  перед страхом залишитись сиротами. Максим та Наталочка ходили по сусідах  рубати ,складати дрова, полоти городину, випасати худобу. Малі падали з сил. Та сусіди помагали малечі давали їжу за роботу, та гроші мамі на ліки. 

Все це продовжувалося до тих пір ,поки одного  разу зимою малий Максимко не пішов до лісу по дрова. Малий був голодний ,та не мав належного одягу.  Йому стало зле і він впав посеред сніжного й морозного лісу. Йому снилося як він гуляє з батьком, їсть теплий пиріжок з капустою , і так йому добре... Вже зовсім не холодно. 

 Та несподівано його почав хтось трусити , чув голос який просив встати хлопця, та він не хотів вставати , йому було вже добре.

- Гей , малий ! Ну,  ти чого? Малий відкрий очі , подивись на мене!!!! Вставай!!!!

Тоді у лісі сільські чоловіки рубали ялинки  до церкви та місцевої каплиці, і ненароком побачили непритомного  хлопця.  Вони вирішили , що це знак , всі ми люди , в кожного є діти. А , що якби з ними таке трапилось?  Людмила хороша жінка, і не винна ,що родичі - злі шакали. Треба гуртуватися усім селом та рятувати дітей та Люду.

Так в церкві створили терміновий збір коштів на лікування Люди. Гроші на диво зібрали дуже швидко,  та відправили її до Києва на лікування.  Дітей гляділи сусіди. А родичі  ходили злі , казали ,що це все марно й Люда все одно помре. Та на них ніхто не зважав. Усі молилися за одужання  Люди.

Це було дуже важко, та все ж Бог змилувався над нею і зцілив її. Вона одужала й повернулася до своїх діточок. А родичів на поріг більше не пускає. Каже ,що Бог їх сам осудить коли прийде час. 

Юрій з Людою приймали нас як рідних  , та частували  різними смаколиками . Люда хороша господиня накрила стіл для нас , як на якесь велике свято. 

Ми довго говорили,  про те як вони познайомилися, про дітей . Я розповідала , що маю двох чарівних дівчат,  І що обов'язково познайомлю  їх. А  Інга в мене просто модель, самий раз до такого красеня як їх Максим. Була б гарна пара...   

 Засидівшись до пізньої ночі  ми стали збиратися додому. Юрій сказав ,що відвезе нас. Ну а ми з радістю запросили їх до себе на слідуючі вихідні. Вони погодилися. 

Так ось Юрій з  сім'єю приїхали до нас, в гості та допомогти Петру зі старим  469 - УАЗом, якого Петро взяв у не робочому вигляді на виплату, в колеги по роботі. Колеги сміялися, мовляв, то вже брухт. Але Петро не здавався...

Ми з Людою готували святкову вечерю , хлопці  крутилися біля машини й дуже жваво щось обговорювали. Інга прийшла від Стефанії вже надвечір, принесла обіцяну Іваном  запечену курку , для гостей. Діти тихо гралися на подвір'ї. 

Ось вже й стіл накрили, все готово . Начебто ми зговорювалися з хлопцями ,вони теж завершили роботу,  завели стару колимагу,   вона все ж таки, ще довго буде їхати.  Сіли до столу й почали бесіду про те,  та й про се. І тут Юрій запропонував нам допомогу з роботою. 

Мовляв, вже сам не перший рік займається грибами, рибою овочами та фруктами. І якщо ми хочемо, то він може нам показати, що і як робити.

Петро звичайно погодився. Тоді Юрко почав розповідати, що на цей момент є сезон грибів , оскільки в нас вже є машина , ми спокійно можемо   двома родинами їздити у гори  по гриби.

Збирати ,  здавати їх одразу на базу  , або ж звозити їх до дому самим на базарі продавати , ну або закривати до слоїків,  та сушити . Так зимою вони мають дорожчу ціну.  

У Петра загорілися очі від почутого, й він одразу погодився. Все добре обговорили ,що і як має бути, домовилися про перший виїзд до гір...

За декілька днів ми вирушили до лісу, їхали такими перевалами, обривами , так високо в гори  ,що дух захоплювало від страху.

Прибувши на місце зрозуміли це було того варто. Тут така краса, чисте повітря, і багато грибів. Вони наче чекали на нас , їх було дуже багато , я ще ніколи у своєму житті не бачила стільки.

Назбирали ми тоді досхочу до машини верталися декілька разів, щоб звільнити відра й кошики. Головне було не загубитися в лісі, й не натрапити на звіра. 

Так ми почали грибний бізнес, їздили від   одного дня до  декілька діб, на місці сушили гриби, й закривали одразу на зробленій міні - пічці до слоїків, решту здавали на базу, та везли до дому на базар. 

Почали водитися гроші, діти в ті дні лишалися зі Стефанією та Іваном. А інколи ми їх залишали у Люди та Юрка вдома, з їхніми дітьми. 

Мені все подобалось. Почали помічати ,що Інга і Максим подобаються один одному. Максим проявляє знаки уваги їй, то іграшку м'яку подарує, то шоколадки носить до дому. Вечорами став пішки приходити з іншого села  до нас до дому, лише щоб трохи провести час з нею. 

Я бачила у моєї дівчинки світилися очі від закоханості.  І тут мене наче підмінили, я почала  ревнувати цього хлопця до своєї доньки. В голові був безлад.  Вони зустрічаються вже понад два місяці. 

А Петро з Юрком обговорюють ,що весною буде весілля. І ми скоро станемо сватами, тому бізнес треба розвивати у двох. Діти раділи, та Петро не одноразово проводив з Максимом бесіду ,щоб не дай йому Бог , до весілля звабити його доньку, бо зробить йому кастрацію.

 Максим боявся , та обіцяв ,що поводитиме себе з нею як зі скарбом. Залишалося ще пару тижнів до завершення сезону грибів , і Юрко запропонував частину грошей вкласти в рибу.