РОЗДІЛ 29...

 Було дуже важко. Грудень, їжі майже не було , консервації я не закривала , таке пару банок. І то ,вже майже з'їли. Картоплю та городину ,теж з'їли ,ту що біля хати посадили. Приходилось йти на поклін до батьків Петра. Просити в них консервації та городину з підвалу.

Ну і звичайно кожен раз вислуховувати, які ми ледарі, не економні, не маємо поняття ,що відповідаємо за дітей і за себе ми самі, а не хтось з боку. Кивала розумно головою, казала ,що більше так не буде і ми все зрозуміли, йшла додому з напакованою сумкою їжі.

А дома всі голодні, чекали щось добреньке, змітали принесене з такою швидкістю , що за пару днів ми знову сиділи голодні. Так було гірко на душі, лише випита чарка трохи міняла все навколо. Ставало не так лячно, та й коли спиш, їсти не хочеш. Було все одно ,що буде завтра?!

Так і продовжували ми жити , я десь не десь погулювала з Іваном,та іншими чоловіками. Петро то працював, то ледачив. За часту пив та бив мене, ганяв не раз навколо хати у ночі. 

Ми з дівчатами тікали. Інколи нас приймали сусіди , інколи бігли через цілу вулицю в нічних сорочках , босі, аж до Івана та Стефанії. Дівчата потім хворіли, то ангіна, то цистит, то нирки. 

Так воно й не дивно , лютий місяць ,а ми голі бігаємо від Петра ночами. А бив мене , бо то не так приготувала, то вже випила чарку без нього, то він не в гуморі ,грошей не має. А то і по ревності, почав підозрювати мене та Івана, сварився, але я нічого йому не розповідала, сказала ,що він мабудь вже геть хворий, якщо так подумав.

А згодом з'явився він... Сусідський син -- Герасим. Він прийшов з армії , де спочатку вів службу ,а після ще декілька років працював контрактником. Та його батькам було важко справлятися з господарством у селі й він повернувся додому.

Зустрілися ми на одній з гулянок. І все, я втратила голову. Одразу забула за Івана, та Петра. Закинула й так недогляне них дітей, вони бідненькі зовсім відійшли на останній план.

Мені було все одно , що вони їдять, п'ють, чи мають що вбрати ,коли лягли спати й коли прийшли додому ? Я всім своїм єством жадала того хлопа. 

Довго чекати не довелося, він був голодний статевих відносин і жіночої уваги , тому одразу через кілька днів, ми вже трах*лись з ним у сусідському сіні. 

Петро бачив ,що я не звожу очей з Герасима на посиденьках у сусідів, не одноразово розпиваючи одну за одною чарку горілки. Дома заводив сварку за сваркою. Простягав до мене руки, дівчата мене боронили від нього ,плакали й кричали. 

Але все було марно ,Петро ставав звіром , громив усе навколо. Бив посуд, перевертав ліжка, вибивав двері. Хата нагадувала поле бою. А ми з дівчатами знову тікали , як не по сусідах, так до його батьків. 

Одного разу після такого побоїща ,коли ми бігли дорогою до Стефанії та Івана , нам зустрівся на машині Герасим. Зупинився , спитав куди ми ідемо так пізно і чому майже голі ? По такій холодній погоді ? Коли на дворі мрячить осінній дощ. 

Ми сіли в машину і я почала розповідати. Що Петро знову сказився. І ми тікаємо до родичів. Але від них не захисту ,не підтримки не має. Почала плакати, як я змучилась від усього.

Він довго не думаючи. Зупинив машину, пішов до багажника , дістав теплий коцик, і дав дівчаткам. Сказав закутатись , так вони скорше зігріються. А мені сказав ,що не відвезе нас до родичів, а цю ніч ми проведемо з ним.

Я не сперечалася, мені було все одно, я й так хотіла бути ближче і як змога довше біля нього. І ми поїхали на зустріч ночі.

У нічному магазині він купив дівчатам пачку з печивом і гарячий чай, вони перекусили та в полу дрьомі їздили по нічному місту. Потім він заїхав на заправку і сказав, щоб дівчатка спали , і не боялися, все добре. 

А мене взяв за руку і повів за собою. Ми зайшли в середину , він привітався з продавчинею і замовив пляшку горілки , мінеральну воду і тарілку асорті - м'ясна нарізка з овочами. Сказав що б вона це все віднесла до лазні ми будемо там. 

Дівчина зміряла мене з ніг до голови відразним поглядом , а Герасиму посміхнулася і відповіла, що за десять хвилин все принесе.

Ми відправились до лазні. Я навіть не знала ,що вона тут є. Пройшовши по довгому коридору ми вийшли у двір сусідніх будівель . Зайшли в одні з дверей і потрапили в лазню. Вона тут була як кабінки , для кожного окрема.

 Поки Герасим роздягався і підкидав дрова до пічки , я оглядала все навколо. У двері постукали:  

 - Гера, я залишила замовлення біля дверей. 

 - Дякую. Відповів він.

 Накинув на себе простирадло, яке висіло на вішалці відчинив двері та забрав тацю з замовленням. 

 - Роздягайся, зараз я тебе гріти буду. 

Підлив води на гарячі каміння. Гарячий пар пішов по цілій кімнаті. Дихати стало важко. Я стягнула з себе кофтинку і почала знімати штани. 

В цей момент Герасим простягнув мені стакан із горілкою. 

 - Пий до дна , а не то застудишся, тобі треба добре зігрітися. І пропаритись.

Я мовчки перевернула келих . Горло обпекла холодна рідина. Я навіть не закусила , як Гера вчепився в мої холодні уста своїм поцілунком.  

Я просто стояла не жива не мертва ,і так хотіла його ласки. Він поволі продовжував мене роздягати , і ніжно полонив поцілунком мою шию, потім груди . Цілував живіт і продовжував спускатись нижче. Я наче була уві сні . 

Чи то так повний келих горілки задурманив мені голову? Я почала цілувати його у відповідь, мені так хотілося його. Я хотіла чогось надзвичайного. І тому сама почала у відповідь цілувати , спочатку його шию, а так спустилася нижче і без усілякого сорому почала пестити йому ч**н.