РОЗДІЛ 21...

Славік повернувся додому з автовокзалу десь о  сьомій вечора , з двома великими коробками, які  передав Петро з Німеччини. Славко сказав ,що йому прийшлося ще й доплатити на вокзалі за них, тому що Петро за пересилку не заплатив.

Я  і  Оля    з нетерпінням чекали доки Славік відкриє їх,  нам так кортіло подивитися, що ж на пакував в них  мій  Петрик ? 

Спочатку Славко  відкрив одну коробку і ми почали доставати звідти різні речі.  Там було багато без розмірних колготів , шкарпеток , якихось розтягнутих гольфів та футболок,  зовсім не по розміру для нас.

Годинник без батарейки,  машинка для волосся - без насадок у потертій, паперовій, картонній коробці,  також було пару м'яких іграшок , декілька памперсів , два  горнятка,  одна маленька подушка диванна , якась стара  потерта наволока та простирадло.

 Пару пар взуття -  кеди , туфлі , босоніжки але мабуть теж не за розміром , виглядали вони по-різному та смішно.  Жменя батарейок,  два  маленьких не зрозумілих стільникових  телефони ,  декілька кремів початих,  та парфуми не зрозумілого аромату.

Куртка, плащ, декілька шапок та пару пар чоловічих споднів , а також жіночих джинсів але теж не по розміру. Не буду передавати рідним Петра,  що про це все і яким матом говорив Славік,  але ми надіялись, що в другій коробці будуть якісь інші речі. Бо нам з Олею здавалося ,що ще трохи і Славко нас приб'є замість Петра.

 Звичайно в колготках я знайшла  доларів 10. В наступній коробці ми знайшли-  початі пачки з макароном,  та якісь каші,   декілька битих залізних консервних банок , з  незрозумілими надписами , а деякі були взагалі без них.

 Пару склянних пляшок  соку морквяного , та ще якогось  .Також були якісь пакети з  синьою рідиною,  навіщо вони , теж не було зрозуміло?

 Боже , ще  присипка,  пару пачок печива, дві пачки цукерків-  льодяників , один гранат , шампунь гель для душу,  зламаний тостер,  тобто без кабелю, мочалка,  пачка прокладок,  ще  баночка з якоюсь рідиною ,  коврик до унітазу,  пару пластикових тарілок , каструля , в якій видно вже щось варили,  пательня,  безрозмірний халат i три  плафони від  люстри.

 Ось і вся була посилка.  Славік був розгніваний, це просто не те  слово.  Кричав ,  що це все  сміття , за яке він заплатив свої гроші,  навіщо було це передавати на Україну, коли тут такого сміття також є багато. Так ні його брат ідіот, передав сміття з Німеччини...

  Сказав , що нічого цього,  Петро власноруч не купляв, він просто це все збирав на секонд-хенді або ж ще краще, це сміття яке люди виносять на тротуари біля  своїх вулиць та домівок.  Не одна річ не була купована, або з  біркою,  все було -  то з  діркою, то настільки розтягнуте, страшне, що його не можна  було носити.

 Лише пару речей було  нормального вигляду, але й те не підходили  по розміру , ми наділялися, що хоча б тушкованка , консервні банки які прислав Петро і макарони з крупами були не прострочені.  Почали шукати дату виготовлення, але так нічого і не   знайшли . 

Вирішили,  що під горілку, мабуть, що не отруїмося,  ми наварили картоплі,  наробили салату , дістали з морозилки  пляшку самогонки,  відкрили банку консерви,   і почали її смакувати .   Так, в дійсності в ній були куски м'яса залиті  желе,   хороше м'ясо, було порубано  великими шматками.

 Відкрили другу ,там був паштет якийсь незрозумілий, але він теж був смачний . Трохи випивши подумали покликати в гості сусідку,   через стінку.   Її звали Ірина.   Ірина була жінкою  крутелика , вона постійно ходила в синцях , тому що її чоловік Олексій,  постійно згонив на ній  свою злість. 

Так ,  жили вони дуже заможно,  по крутому ,  мали декілька машин,  квартиру,  дачу за містом в хорошому районі , вона ходила одягнута в самих брендових речах,  мала багато золотих перснів, ланцюжків, відпочивала за кордоном ...

 Ми вирішили запросити її до нашого святкування,  Ірина звичайно не відмовилася , взяла з собою   свою дворічну доньку Наталію,  і прийшла до нас.

Це такий сором ,  сміялася вона дуже - дуже довго тому, що розповіла,  що ці консерви ,це ніяк інакше , як корм для тварин. Вони його з Олексієм замовляють у фірмових магазинах для маминої собаки на дачі...

 Звичайно він виготовлений з якісних продуктів , з якісного м'яса , по всім технологіям і отруїтися ним майже неможливо , але це не їда для людей , це корм для тварин...

Не знаю ? Не можу зрозуміти ? Невже Петро цього не знав,  і не розумів,  як він міг так вчинити?  Вислати нам корм для тварин ! Невже не можна було купити в магазині людської консерви якоїсь,  щоб ми з'їли ? 

Але Ірина роз'яснила,  що магазин  такі надбиті консервні банки викидає у смітні баки,  тому що люди не дуже хочуть їх купувати биті  в дорогих магазинах, а в дешеві маркети передавати теж кошти.

Славік сказав , щоб Оля спакувала всі  консерви в ящик і він сам,  завтра відвезе їх до  родичів Олі , в село.  Там є котик і пес,  які будуть в захваті від такої їжі.  Сказати, що я була здивована від вчинку Петра?  Це не сказати нічого !!!

Ще через декілька днів , Славік зв'язався з одним знайомим ,  який теж працює в Німеччині і неодноразово перетинатися з Петром.  Той і розповів,  що Петро не працює , а займається  бомжуванням,  спить у хостелах безкоштовних. Він  пропонував йому роботу де працює сам ,але Петро відмовився. 

 Так звичайно там у кожному окремому хостелі можна один день переночувати безкоштовно, там надають місце койку на одну ніч,  дають одноразову бритву, мило, шкарпетки , щоб людина помилась,  побрилась, за потреби ще й постриглась,   також дають  безкоштовно вечерю,  але на наступний день має йти в пошуках роботи ,або іншого хостелу,  бо в цей ти більше на тижні не потрапиш.

  Таких  хостелів по Німеччині є дуже багато.   Тай смітників  де можна поживитись також є до схочу. Можна зовсім не працювати .  Я була дуже засмучена,  коли зрозуміла,  що все , що говорив Славко це є правда .   Всі ці посилки і всі ці речі ,  Петро назбирав на смітниках  і відправив нам.  А де ж він взяв ті  10 доларів, так і не зрозуміла, можливо вкрав?