РОЗДІЛ 20...

Телефонний дзвінок розбудив мене рано-вранці, дзвонив Петро сказав, що вислав посилку. Але тільки на Київ, щоб  я їхала і  забрала  її . Вона буде там за п'ять днів. Ще сказав, що у нього все добре грощі він заховав  у колготки дитячі, хоч їх і не багато. Сказав що, незабаром зателефонує.   

Моя голова боліла як божевільна, це все наслідки випитого вчора алкоголю.   Я швиденько встала пішла в душ зібралася  й побігла до родичів Петра  , щоб вони дали гроші на квиток до Києва.  

Стефанія сказала, що грошей вона не має. І нічим допомогти, мені не може, а Іван трохи пом'явся, сказав, що віддає останні.   

Проводив мене на вокзал, купив квиток, посадив у поїзд. І ось я така вся в передчутті прекрасного, сиджу в купе, їду в Київ…  

У Києві мене зустрів на вокзалі  лише Славик . Він сказав, що треба заїхати ще десь по роботі і тільки тоді ми зможемо поїхати додому.   

З дороги я була втомлена, голодна і дуже хотіла прийняти гарячий душ. Але додому ми потрапили, десь години через три. Він запропонував піти мені душ , а сам за той час   приготує, що не будь перекусити.

 До речі Славик був дуже господарським і дуже смачно готував. Ну і гріх під такий бенкет було не випити за зустріч, трохи хорошої самогоночки з села.  

Проговорили майже годину, про те , та се , поїли, випили і я вирушила подрімати після дороги.   Вже поринаючи в солодкий сон я зрозуміла, що до мене в ліжко хтось лізе.  

Розвернувшись, зрозуміла, що це Славко. Напевно, трохи перебрав із самогонкою.  Хотіла була схопитися і втекти, але його сильні й великі руки схопили мене.  

-Гей Світульчик, ти чого? Ти ж сама цього хочеш! Я ж знаю! Давай ..!   

-Славку! Ні! Ти, що збожеволів?  

-Ай, Світульчик, ну зрозумій я давно тебе хочу. Я ж нормальний мужик! Ти красуня, а дісталася моєму братові, ІДІОТУ! Ну  перестань при кожній нашій зустрічі я подумки тебе трахаю. І не сумнівайся, у мене є чим. Тобі сподобається , ще сама проситимеш .... А то мої яйця зараз тріснуть.   

-Славік, перестань, а як же Оля? Ти потім проспишся і жалкуватимеш.   

- Перестань Светка, думаю, що за ті гроші, які я віддав твоєму Петру, за вашу доньку ... Ой пардон, вже за нашу доньку - Богданку… Тай   відчуваю я, скільки мені ще належить віддати йому грошей за його мовчання .... Тому, що він мене лякає, що розповість усім , що Богдана не наша донька, а ваша.  Я можу собі дозволити трахати тебе, хоч кожен твій приїзд.  

У мене все попливло перед очима.  

-Як гроші, ми ж просто так віддали дівчинку?!!  

-Ні! Не правда!!  

-Замовкни Светка!!!! Ти і Петро з самого початку все спланували, і ти не могла не знати, що продаєш свою дитину, а ще правильну грала.   

-Розслабся і насолоджуйся!!!! Добре їхати на машині яку купили з продажу дитини?   Ааа??  Відповідай!!  А гроші на документи до Німеччини ,й квитки , як думаєш хто дав ? Ааа ???? Добре розважатися на чужі грошики???

Від почутого мені було боляче ... Я нічого не знала, сльози потекли по щоках. Я була ніби паралізована, а Славик  оволодів моїм тілом, радів , що  я  вже не чиню опір, насолоджувався, трахав  мене, що є дурі.   

Мені було боляче і в той же час , я відчувала таку огиду до цілого їхнього сімейства ... Що мене так ошукали ... Вони всі, все, знали ... І тільки я наївна дурочка ... Мене мало не знудило на нього. 

Скінчивши, він встав:  

 - Я сподіваюся тобі стане розуму, не говорити  про те, що тут сталося Олі?  Адже тоді ти ніколи більше не побачиш свою дівчинку.  

Боже вони все це під лаштували з самого початку, а всьому були причиною гроші, які Петро тепер при кожній нагоді викачує зі Славка, відбираючи їх у такий спосіб у рідної доньки.   

Господи, що ж вони за звірі? Боже яка я дурепа, що приховала все від мами. Думала я, плачучи у ванній знову під душем.  

Почула звук вхідних дверей, думала Славік пішов.  Вийшла з ванної, а там Оля і Богданка.  

-О привіт Світлана, тебе Слава вже зустрів? Як дісталася? А ми ось до сестри в село їздили, допомогти на городі , овочів домашніх взяти і заразом свіжим повітрям подихати. А ти як ?  

Я дивилася на неї і не знала, що сказати.   

-Олю, скажи це правда, що Петро взяв гроші  у вас за Богданку?  

Вона подивилася на мене, поставила візок з дитиною в кімнату до Славика, який вже тихо спав на дивані, замкнула двері, пройшла на кухню, опустилася на табурет.   

-Розумієш Світлана, Славік не хотів чужих дітей. Він не хотів з дитячого будинку. Та й ЕКО мені робили   кілька разів, але це безрезультатно було. Мої сестри, вони ніколи б не віддали своїх дітей, та й ти думаю теж. Як би не потрапила в таку ситуацію. Коли ти  завагітніла  Петро відразу зателефонував  і сказав, що може продати нам дитину. І що це не чужа дитина,  і Славко  напевно погодиться, адже вона   їх крові. Славко так запалився цією думкою,  він так мріяв про  рідну доньку, або сина. А тут така вдача, він майже батько вважається. Так як вони з Петром рідні брати. Але Петро відразу сказав, що за певну суму, він зробить все як треба. І в належний час ми отримаємо свою дитину.  ...

  .......

-Але був договір про те, що дитину ми купуємо у вас, але ти не повинна була знати про це, тому тобі всю вагітність і говорили, що дитина хвора.  Щоб ти не нароком не передумала.  Вона  може бути калікою. І вам просто з нею не впоратися. А у нас грошей більше та й можливостей теж. І ми її  вилікуємо.  Пробач нас будь ласка.  Ми дуже хотіли дітей, вибач за цей обман, який ми вчинили.  ...

Сльозиии......текли градом 

-Але ж інакше ти ніколи б не віддала нам дівчинку! Вона - це для мене все!!!!! Це - для мене життя!!!! Коли ти народила і Петро приїхав, він отримав свою обумовлену суму за Богдану, і ви поїхали. Вибач, але я думала, що він розповів тобі про гроші після, а виявляється ні.  ...