РОЗДІЛ 18...

Що б ніхто в нашому оточенні не запідозрив, що я вагітна, всім друзям, сусідам та знайомим ми повідомили, що я їду до Києва.
 

До брата Петра, Славика і Олі на лікування після опіку. Збрехали, що вони знайшли мені клініку і там мене будуть лікувати. А насправді я їду до них на термін вагітності, що залишився, для того, щоб народити їм там дитину.

Вони все придумали, тепер залишалося втілити це все в життя.
Я майже не могла ходити, а тут почала набирати вагу  з-за вагітності, став округлятися живіт.

Оля і Славік повідомили решті  своїм знайомим і далеким родичам, про те, що Оля нібито вагітна. Ось уже 5 місяців, але про це вони боялися розповідати раніше, бо боялися, що вагітність може перерватися. Що б не наврочити,  мовчали. Начеб то поки,   в Олі не почне рости живіт. Я майже не виходила на двір , а дихала повітрям на балконі,  що б  хтось не  побачив мій живіт.

У той час , як Оля навмисно надягала великі  футболки, кофти і під них підставляла спеціальну подушку для імітації вагітності.  Робила все, щоб якомога більше людей побачили і засвідчились  в тому, що вона вагітна.

На жодні консультації, і по лікарях я не ходила.   Ніхто не знав,  здорова  дитина , чи має якісь відхилення? Так само ніхто не знав, хто буде хлопчик чи дівчинка?

Я ж постійно плакала, намагалася не пити сильні знеболювальні, від однієї думки, що я повинна віддати дитину, у мене починалася істерика.
І я цілу добу безперервно ревіла як білуга. Мені було боляче. Я не можу уявити, як я маю віддати свою  дорогу , маленьку  крихітку, що відчуваю у себе всередині.

Боже, якби я тільки могла, я ніколи в житті не віддала свою дитину, але розумію прекрасно, що коли вона народиться, мені просто не буде сил, а також і грошей, щоб лікувати її.
 

Не зможу дати їй  з Петром хороше життя, настали дуже важкі часи, я розуміла, що роблю погано, але в той же час мене тішило те, що я не вбиваю дитину, а віддаю лише рідним мого чоловіка. Час тягнувся дуже довго, вдома я сиділа майже весь час одна. Оля і Славік 

працювали на знос. Брали додаткові години в роботі, щоб якомога більше заробити грошей.

І дитині потрібно буде дуже багато ліків, грошей на одяг і дороге лікування.
По черзі вони приходили лише на кілька годин додому, щоб поспати, і йшли назад. Бідні вони по кілька діб не бачили один одного. Так сильно вони хотіли дитини, бо їхній робочий час був у різний час доби.

Мене майже весь час нудило, вивертало на виворот. Тому я дуже мало їла, і з жахом уявляла яка  народиться слабка дитина.
Хвора , бідненька, яка  пережила  разом зі мною такий жах і біль.

І ось результат я підірвалася своїми нудотами , та блюванням,  у мене вже цілий тиждень ниє живіт.  Мені погано, добре було б піти до лікаря, але не можна, треба терпіти.

Прокинувшись рано-вранці, від сильного болю в животі, я набрала Ольгу і Славика і повідомила їм, що напевно у мене почалися перейми , я народжуватиму.

Примчали вони додому, через години дві. Їхали через все місто. Я ж рахувала  свої перерви між переймами, щоб визначити скільки залишилося часу до пологів.

Природно до лікарні мене ніхто не міг відвести, адже там не вдалося домовитися з лікарями про заміну прізвища та ім'я породіллі.
Не знаю яким дивом, але в найвідповідальніший момент, Славкові  спала на думку ідея фікс, він упіймав таксі і відвіз мене до міської, Київської лікарні.

У приймальному відділенні сказав, що я родичка приїхала з села, мене по дорозі пограбували, вкрали все, гроші, документи і від хвилювання у мене на вокзалі почалися пологи.
 

Лікарі звичайно  не знаючи на ,  що я можу бути хвора, щоб перестрахуватися  поклали  мене в спеціальний корпус. Де народжують бомжихі , наркоманки, без паспортів, приїжджі проблемні жінки.

Я мучалась  годин зо п’ять , і нарешті народила.
Дитину забрали, мені навіть не дали на неї   подивитися, просто повідомили - вітаю у вас народилася дівчинка.

Я заплакала , уявила собі як втішилися би мої дівчатка,  народженню  сестрички.

Але на жаль трапилося те, що трапилося.
Мені ніхто нічого не говорив, я пролежала до слідую чого ранку  і тільки потім, мені повідомили, що я можу бути вільна, патологій у мене немає, пологи  пройшли добре.

Начебто мене приїхали забирати родичі, а так як у мене ніби пограбували й  не було паспорта, Славік сказав мені назватися ім'ям його дружини.  При заповненні документів я підписалася Задорожною Ольгою Василівною. Таку махінацію ми провели з   народженням моєї дівчинки. Мене забрали додому, щоб я відлежалася.

А  Ольга та Славика взяли паспорт , довідку про виписку з пологового будинку і помчали до РАГСУ,   щоб як най швидше їм у паспортах поставили замітку про народження доньки, і видали свідоцтво про її народження.

Ольга та Славик були на сьомому небі від щастя, вони не могли заспокоїтися від радості, що в них нарешті є дитина.
 

Після цього всього  повезли дівчинку в приватну клініку, щоб перевірити її здоров'я, там дитину обстежили.

Звичайно, що після такої складної вагітності та сильних препаратів у неї знайшли кілька відхилень, але не серйозних.
Від чого вони ще більше зраділи, що дівчинка майже здорова.

Бог почув наші молитви, і захистив дитину від усієї гидоти, яку я приймала всю вагітність.
Так, але дівчинка була дуже нервовою, вона була дуже неспокійна і майже весь час плакала.
Напевно так само, як і я, проплакала  всю вагітність.