РОЗДІЛ 9...

Але зустрічі наші довго таємницею бути не змогли. Люди казали, що Федір заважає нам жити, а ми змушені зустрічатися в тиху, бо він вигнав Петра, а Петро через нього почав пити.

Батьки теж були проти того, що ми живемо окремо і запропонували пожити деякий час у них.

Я погодилася із задоволенням і того ж вечора переїхала до Петра додому. Від цього Федір засмутився і почав хворіти ще сильніше. А я не приділяла потрібної уваги та турботи йому. Про що дуже шкодую.

Але за те мої родичі Руслан, Валера і Зіна поквапилися і швиденько почали обходжувати Федора, щоб він вписав їх у свій заповіт.

Удома у Петра, я займалася собою, Інгочкою і більше нічим суттєвим. Всі  рано вранці, обхожували, годували господарство, після розбігалися по роботах, а я залишалася спати майже до обіду.

Петро ніби після того як я до них переїхала, знову взявся за розум і став сім'янином, майже весь свій час приділяв  мені і доньці. Гучні компанії пішли на задній план.

Раз на два три дні я відвідувала Федора, а кілька разів він чекав мене біля будинку у Петра після прогулянки з Інгою і просив, що б я повернулася до нього додому, що він не може жити без мене, що ні коли не образить Інгочку, він перепише  її на своє прізвище і дасть своє по батькові. Але я не погоджувалася. Вона має свого батька і іншого їй не треба, навіть по документах.

У нас траплялася ще іноді близькість, але це вже  було не те, що до хвороби. Одного разу я так довго затрималася у Федора, що Петро набрався нахабства, а може і сміливості прийшов за мною, до нього додому, щоб я одна не поверталася по темряві додому.

Цього я не очікувала і коли він зайшов у будинок, я виходила після сексу,  з кімнати Федора, в одній  нижній  білизні. У Петра полізли очі на лоба. Але ще більше, він здивувався коли побачив в одних трусах Федора.

Він як риба почав хапати повітря ротом і розсердився, як розлючений бик. Кричав тріпав мене за плечі об стінку і навіть хотів бити. Федір накинувся на нього, щоб захистити мене. Я плакала і говорила, що він все не так зрозумів.

Що у Федора трапився серцевий напад, після сну, саме в той момент коли я переодягалася у своїй кімнаті. І в мене не було часу подумати про одяг тому, що рятувала йому життя. Тому так і вийшло.

Він повірив мені, але все одно насіння недовіри і ревнощів, оселилося в ньому. Він не хотів після цього випадку, щоб я ходила часто до Федора. І намагався ходити зі мною.

Після цього він почав уважно стежити за нами і для себе почав помічати, як Федір дивиться на мене з любов'ю і ще кілька разів, влаштовував мені скандал від ревнощів, через побачене. Але я стояла на своєму – не було і все.

Так проходив день за днем, мама дзвонила , переживаючи чи все у нас гаразд, чому я так рідко дзвоню і відповідаю на листи? Я відповідала, що все добре, я просто сильно втомлююся, тому і мало часу залишається на спілкування з нею. Я не могла розповісти їй, про весь той страшний жах, що відбувався зі мною. Про це знав і бачив лише Федір.

Пішов ще місяць і Федір, не переставав  погано почуватися, часті напади не давали життя. А Зінка і сини не доглядали його як годиться. Я дуже посварилася з Петром, але все ж таки переїхала назад до Федора,  без нього. Щоб бути ближче   до нього в потрібний момент і доглядати, дбати про нього.

Проживши з ним та Інгою тиждень, одного разу вночі я прокинулася від холоду в кімнаті, мороз йшов по шкірі, скрізь темрява, тільки у вікно світило тьмяне світло місяця, нічник погас, а Інга плакала у себе в ліжечку.

Я встала з ліжка і пішла на її голос, щоб заспокоїти рідненьку, і обернувши голову  в сторону кімнати  Федора,  побачила що проходить повз двері його  спальні жіночий силует.

Здивувалася, адже ніби в будинку нікого не було крім нас, чи був хто? Швидким кроком пішла коридором і побачила як біля ліжка Федора, стоїть бабуся Олександра.

Я сильно злякалася, адже вона померла. А вона обернулася до мене і притулила вказівний палець до губ, мовляв тихо. Обернулася і пішла у вікно, я кинулася до Федора, хотіла розбудити його, але він не прокидався.

Я на дотик знайшла вмикач від світла,  увімкнула його  і ще більше плачучи тормосала , будила Федора, щоб той прокидався, але на жаль. Федір був мертвий. Так я в сльозах просиділа з ним решту ночі, доки дочекалася приїзду швидкої допомоги. Збіглися сусіди, родичі, почали дружно допомагати, а вранці я зателефонувала мамі і повідомила, що дідусь помер.

Мама плакала, не хотіла в це вірити, але на жаль, так швидко, він покинув нас. Мама приїхала з Валерою та Миколою. Почали готуватися до похорону. Я бачила, що мама була не в собі і з неї родички тягнуть гроші.

Похорон дідуся мама сплатила за свій рахунок, а Руслан з дружиною і Зінка потирали руки, від своєї хитрості, вони чекали оголошення заповіту, адже бабуся Олександра закляла Федора. Що після їхньої смерті все залишити Валерці із Зінкою та Руслану. А мені і мамі в жодному разі навіть коробки  сірників не дати, інакше з того світу дістане.

Похорон  пройшов, Руслан і Валера чекали з дня на день  оголошення заповіту і сказали, що б я збирала речі на переїзд, адже вони довго чекати не можуть, а сьогодні ж увечері планують в'їхати в будинок.

Зінка сказала віддати їй ключі від усіх приміщень, на території від горища, підвалу, комор, сараю, хліва, будинку, кімнат, скринь.  Руслан збирав інструменти і тихенько грузив їх у таксі, Зіна дістала гарні відрізи зі  скрині на сукні і почала мріяти у голос,  які вона замовить собі  і її матері сукні у відомої місцевої кравчині.  Валерій був зі своїм тестем у підвалі  і гребли з відти   вино, горілку а також не одну банку тушонки. Вони раділи тепер вони тут ґазди.