РОЗДІЛ 7...

Я підійшла до дверей, відчинила її назад і сказала, що б той йшов, але він не збирався мене слухати. А навпаки грюкнувши дверима, схопивши мене за руку штовхнув у глибину кімнати. Інга ще не спала, а грала в манежі який, надав мені Василь Михайлович.

- Послухайте, я не знаю, що вам сказали, але прошу вас йдіть.

• Так, так зараз.

Я хотіла його обійти як, він ударив мене по обличчю, схопивши за волосся, обернув до себе задом, уперши мене до вікна, що виходить у двір, почав заламувати руки.  Я від болю почала кричати і проситися, а він вдаривши мене знову, сказав, що б я заткнулася, і розсунула ноги.

Інгочка почула крик і бійку, почала плакати, а я навіть не могла її заспокоїти, я намагалася вирватися, але з кожною моєю спробою, Кирило робив мені все болючіше.

Спустивши штани, він задер мені моє плаття і боляче, жорстко увійшов у мене, член у нього був невеликий але його жорсткість завдала мені сильний біль.  Я плакала і маленька Інгочка разом зі мною, вона не розуміла, що  коїться, стояла дивилася на нас і кричала в манежі.

Я думала, що вже все коли Кирило вийшов з мене, але дуже помилялася, він заломив   мені сильніше руки, нагнув мене ще нижче, і  о ні, він увірвався вихором в мій анус. Сильний біль, пронизав мене, я звивалась, і благала відпустити, все тіло пробило струмом і палило, в очах потемніло, я вже не чула, як плаче Інга.

І коли все закінчилося впала на підлогу, він пішов, а я не знаю, скільки так провалялася там, чекала коли пройде дикий біль.  Інга від плачу і втоми, бідна заснула, голодна та мокра. А я знову не могла про неї подбати.   Про це я також нікому не розповіла… 

     Щойно зустрів мене в коридорі     Василь , запитав  чи не образила я його товариша? І, що б я була гарною дівчинкою, а то про це дізнається Петро.

Я стала роздратована, зла, змучена, схудла, більше Федір коли приїжджав до нас на побачення, не міг залишитися на ніч , як    він не намагався, ні чого не виходило.

Але зате у мене стали часті нічні гості, Василь і Кирило, вони по черзі приходили до мене і робили страшні речі, а я все терпіла, перед їх приходом я випивала кілька склянок горілки, щоб не відчувати той  дикий  біль, який вони мені робили. Горілка притуплювала відчуття, але пам'ять не могла стерти.

Петро не розумів, що зі мною відбувається, я постійно втомлена, безсила, роздратована і напідпитку. Інгочка, голодна, брудна, не гуляла.

Я не могла більше терпіти ці знущання, ці чоловіки втілювали зі мною свої брудні, потайні бажання, а я розуміла, що ніколи цього не забуду.

Якось гуляючи на дитячому  майданчику , до мене підійшли кілька чоловіків, що сиділи тут же у в'язниці, але в сусідньому корпусі, один з них мені  сказав:

Отже ти і  є та  Свєтка? Слухай сюди! Ти спиш з начальником і його замом, а ми чим гірше? Хочеш, що б чоловік живий був?? Значить, спати будеш тепер і з нами теж!

Я остовпіла від почутого, земля почала хитатися і йти з-під ніг.

• Чекай, сьогодні вночі прийдуть пару хлопців до тебе, обслужи їх як слід!

Я мовчки розвернула коляску і пішла геть  з майданчика. Повернулась до кімнати сама не своя. Я не можу, я просто не витримаю. Це просто вовки, шакали, нелюди, вони мене просто покалічать. Боже, що робити?

У цей момент в кімнату постукала Нонна і попросила позичити небагато манної крупи для сина, мовляв, вранці віддасть. Я їй дала крупу а сама сіла з жахом чекати вечора подітися було ні куди.

Годинник на стіні наближав час моєї каторги, я з побоюванням проживала щохвилини. Мені здається, що такого дикого страху, я не відчувала  ще ніколи в житті. Живіт крутило, серце виривалося з грудей, я, як рибка, хапала повітря ротом. Голова йшла обертом, а у вухах гуділо.

Знову стукіт у кімнату, а я мало не померла від переляку.

- Світлано, ти не спіш? Ти якась бліда, чи не захворіла ненароком ? - запитала Нонна просунувши голову у прочинені двері.

- Ні,  все нормально.

- Слухай може чайку вип'ємо? Якраз чайник закипів.

-Можна. – відповіла  я, подумавши, що так хоч трохи заспокоюся.

Взяла   Інгу на руки вирушила з Нонною на кухню, випити  чаю.

Говорили про те, про се,  розмова не дуже клеїлась,  Нонна  несподівано запитала:

- Свєта, пробач, це не моя справа, якщо не хочеш не говори, я зрозумію. Але останнім часом всі помітили, що в тебе часті гості, наш начальник та Кирило.

- Нонна, я не дуже хочу розмовляти на цю тему.

- Ні, Вибач, звичайно. Але якщо у тебе проблеми, і я можу хоч чимось допомогти, ти тільки скажи. Просто до тебе тут кілька років тому, була одна дівчинка, так вона наклала на себе руки. А перед цим ці двоє так само навідувалися до неї.

- Нонна, У мене все гаразд!

• Я розумію, але в неї залишилися два хлопчика близнюка, сиротами, тому, що батько їх після того як вийшов    звідси, здав їх у дитбудинок.

Я не знаю, але на мене наринув такий страх за себе та Інгу, і мені вже було все рівно на Петра. Адже це, він винен, що ми тут. Я просто сказала, що якщо я можу цю ніч провести у неї, вона мені дуже допоможе.

А вона не чинила опір і більше не ставила жодних питань. Сказала, що завжди рада.

Цю  ніч  я провела на підлозі з Інгою у Нонни в кімнаті, але виспалася добре. А на ранок мені стало вже не так страшно, я думала, що все подолаю.

Повернувшись до кімнати, виявила, що двері вибиті і речі мої розкидані. Моя спідня білизна, лежало обережно розкладено на столі, а в трусиках забитий ніж. Я зрозуміла, що це знак мені, що я ніяк не відв'яжусь від них.