РОЗДІЛ 2...

В одну мить і я сама злякалася того, що зробила. Відсахнувшись від Руслана і прикривши оголені груди руками, втупилася дивитися йому в очі.

Чекала , ляпасу, дикого крику, що я дурна і так не можна. А як же Надя? Що це не правильно і мені треба знайти свого однолітка і крутити кохання з ним. А натомість він голосно простогнав:

    - Світлано, що ж ти робиш? Адже нам не можна....!!!!

І в ту ж мить покрив мої губи пристрасним, але ніжним поцілунком. Мені сподобалося це почуття страху, солодкого збудження та тремтіння. Серце билося ще сильніше та ось, ось мало вирватися з грудей на волю .

Ми пристрасно і ніжно цілувалися здавалось, що цілу вічність. Він мене не чіпав у плані проникнення в мене, він не знав був у мене вже хтось чи ні?  А на словах вірити мені не став. Він не соромився цілувати кожен сантиметр мого тіла, це приносило йому і мені надзвичайну насолоду і задоволення.

Після ми в обіймах , я гола і він одягнений заснули до ранку. Як рано - вранці почули, що вхідні двері відчиняються ключем. Схопилися як ошпарені. Я під ковдру, а він у свою кімнату. Це прийшла мати зі зміни. І слава Богу, вона нічого не помітила.

Так ми проводили свій час, коли вдома ні кого не було, ми насолоджувалися плотськими ласками, і нас це страшенно заводило. Ми робили все, крім нормального сексу, секс у нас звичайно був, але трохи не такий, він навчив мене анального проникнення, від чого мені було надзвичайно добре.

Але зате я зрозуміла, що задоволення можна отримувати й нетрадиційними способами. А ще більше мені подобалося приносити задоволення Руслану.

Але так тривало не довго. Одного разу мама повернулася з роботи раніше і почула як я кликала Руслана - татком , що б він йшов до мене у ванну , помив мені спинку.

Сказати, що мама була в люті, це не сказати нічого. Вона била його кулаками, кричала, що б він забирався геть, з нашої квартири , а мене просто покарала, побила, відвела до гінеколога і все. Лікар не мала,  що їй сказати, я була цнотливою, тому до поліції вона на Руслана не заявила – просто не було доказів. Її слова проти моїх.

Руслан пішов. Звичайно ж ми таємно зустрічалися з ним ще якийсь час, але мама про це дізналася і сказала, що посадить його до в’язниці , через мене. Він злякався і покинув мене.  Переїхав до іншого міста, найшов собі іншу жінку і живе з нею.

Я так страшно, на неї розлютилася, що стала ще гірше робити їй на зло, а потім вона просто вмила руки та відправила мене на Україну, до бабусі та дідуся. Мовляв, там я буду під пильним наглядом десятка очей, родичів.

Та і я і сама була рада не бачити її, я закохалася в Руслана і як би не вона,  ми могли б бути  з ним разом.

В Україні, у мене з'явилося багато друзів. Всі хотіли зі мною дружити, особливо хлопці, я була новенькою в селі й дуже цікава всім. Тому моя образа на маму швидко пройшла, і я навіть почала сумувати за нею.

Влітку я стежила за хворою бабусею з ранку до вечора, а коли приходив, дідусь з роботи, мене вітром здувало гуляти. Я ходила на танці, на річку на пікніки, збиралися великими компаніями в лісі – сиділи біля ватри та співали пісні під гітару.

Потім бабуся померла приїхала мама на похорон, з Миколою та новим співмешканцем - Валерієм. Бабусю поховали, а дідусь попросив маму мене залишити в нього. Йому сумно було лишатися одному в домі. Мати трохи подумавши погодилася. Так я пішла до школи у дідуся.

Школа дуже вимотувала, я сильно втомлювалася. Але мені подобалося, дідусь жив зі мною, тому що сини вже жили окремо, він увечері іноді напивався і засинав, а я з дівчатами в ці моменти бігала на дискотеки.

У будинку мені іноді було нудно і дідусь дозволив мені завести кота, я притягла його із сусідньої вулиці та назвала Ваською. Холодними , зимовими вечорами, коли дідусь затримувався на роботі, Васька лежав зі мною на печі і я читала йому книги. Читати я дуже любила та знала, багато цікавого.

Іноді дідусь затримувався на роботі, і нам було дуже страшно. У хаті постійно, щось то стукало, гуло, наче хтось ходив і гримів ланцюгами. Історію цього будинку я знала добре,

тому мені було ще страшніше. Я боялась,  що до мене прийдуть привиди й душі не впокоєних  людей , розстріляних тут ще за часів війни.

Дідусь казав, що це бабуся приходить, подивитися як він. А іноді серед ночі, дідусь починав голосно лаятись , він розповідав, що це приходить нечисть до нього, а матюків дуже вони, не люблять, от і йдуть геть, коли чують їх на свою адресу.

Дива в будинку відбувалися постійно і мені було дуже лячно , особливо вночі. Тому коли я чула, щось то не звичайне, бігла по темноті в дідусеву кімнату і стрибала до нього в ліжко, за його спину, під стінку, з котом Ваською і там ми спали до ранку, спокійно, без страху.

Дідусь так сильно хропів, що будь-яка нечисть його боялася. А я під це хропіння, солодко спала немов під колискову.

Якось дідусь приніс з роботи вино і ми разом його випили.   Весь вечір він розповідав мені про бабусю , про те як вони жили і як він її любив.  Мене  десь вже після опівночі поклонило в сон , я пішла спати, а дідусь залишився ще сидіти й пити.