Там, де ми були живими

Розділ 7

Ви коли-небудь чули термін  «регресія до середнього значення»? Це технічний спосіб сказати «все повертається на круги своя». Не може завжди бути погано.   І не важливо, скільки поганого сталося або хорошого. Завжди має бути рівновага ... Регресія до середнього значення.

Мене це лякає. Добре. У нас занадто все чудово.

Пройшов уже місяць,  а для нас ніби ціла вічність.  Ти як загадка, така ж цікава. Я заходжу в одні двері, а там ще інші, такі ж яскраві й цікаві.

Ти для мене ніби космос. Такий ж великий і нескінчений. 

Я нарешті відчув. Вітер, місяць, зорі і ти. Усе таке прекрасне. Я нарешті відчуваю себе вільним. 

Ми двоє. Тут високо, але мені не  страшно. Ти біля мене. Ти завжди поруч.  Дах. Лікарня . Ти вкрав ключі в охоронця. Нарешті небо, воно таке прекрасне.

Ніч.  Подивися на ці зорі. Можливо, ми більше не побачимо їх , хоча нам це не важливо, адже зараз вони горять лише для нас.

 

- Ти знала, що всі зірки на небі живуть по двоє. Вони тягнуться один до одного і мешкають в парі.... -  у цей момент ти така прекрасна. Я ніколи не був таким щасливим, як зараз

- Це ніби сказано про нас - я жива, нарешті я це відчуваю.

Нас знайшли. Лікарі. Вони забирають нас назад. Назад у цю бридку лікарню. 

Ми йдемо. Тут так багато поверхів і поворотів. Пацієнти, їх так багато, я їх ніколи не помічав. Люди. Їх тут так багато, але я бачу всього лише тебе.

Цей вечір. Це найкращий вечір у моєму житті. Ти зробив його таким. Цей день народження. Я запам’ятаю його назавжди.

 

Спалах. І знову цей самий спалах.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше