Розділ 5

Тепер ми поговоримо. Я дізнаюся, хто ти. Звуки. Вони знову розлітаються у цій мертвій тиші. Я щось відчуваю. Мені нарешті щось цікаво.

Тут порожньо. Я прийшла занадто швидко. Мені сказали, що ти скоро прийдеш.  Я зачекаю, я маю час.

 Мені страшно. Я нарешті буду розмовляти не з психологами. Я так давно не розмовляла і не хотіла цього, до сьогодні. Мені лячно, я не знаю що сказати.

Двері. Вони відчинилися. Я знову побачила тебе. 

- Здраствуй, моя лисице. – Чому вона така налякана? Чому дивуюся,  у мене ті ж самі відчуття.

- Чому лисиця? – ім’я. Я навіть не знаю його імені. Хоча мені це не важливо. Для нас це не важливо. Ми є тут, і зараз – це єдине, що головне.

- Твоє волосся, таке ж риже, як у лисиці. – тільки  лисиці хитрі, а ти сумна, всього лише сумна. Хоч ні. Твій погляд… у ньому щось змінилося, лиш трішки.

- Чорний . Здраствуй, мій чорнявий кіт. – цікаво, чи правда, що чорні коти приносять невдачу. Хоча мені все одно, навіть, якщо це правда. Мені важливо лиш цей момент. 

Так тепло. Моя душа, здається, нарешті вдихнула свіжий подих повітря. Чому у мене таке враження, що я знаю тебе уже давно.

Ми говорили, ми так багато говорили. Нам не важливо було минуле, не важливо, чому  ми тут. У цій давно пропахлій смертю лікарні . Я не розказала, а ти й не питав. 

Ти сказав мені жити зараз, у цей момент. Не потрібно думати про минулі вчинки й заглядати у майбутнє. Живи просто зараз. 

Я відкрилася тобі, можливо,  занадто швидко, але я не шкодую.  Ти слухав, це для мене лиш головне. 

Я питала, так багато  ставила питань  про тебе, а ти відповідав. Так щиро, нічого не приховуючи, без фальші і таємниць. У ці моменти, коли розказуєш про усі свої захоплення, я бачу вогонь у твоєму погляді. Він такий яскравий, такий живий.

Ти любиш малювати. Ти пообіцяв у наступний раз мені їх показати.  Художник завжди вкладає частинку своєї душі у картину. Вони, напевно, такі ж прекрасні, як і ти.

Ти розказав мені усе, а я так не змогла. Секрет. Я маю його. Лиш один секрет. І він мене й погубить.

Я біг здається цілу вічність. Куди я прибув? Здається, я ще досі тут.