Розділ 4

Що для вас означає чорний кіт?  Невдачу чи, можливо,  нещастя. Що ж до мене, я ще не вирішила.

Чорнявий. Молодий і такий красивий. Якби не блідість,  він би виглядав здоровим. Це перше, що прийшло мені на думку.

Що я тут роблю? Інша думка. Можливо,  я неправильно зрозуміла лікаря. Два повороти праворуч, один ліворуч палата 319. Здається, все так, але що я тут роблю.

Погляд. Очі такі темні, немов безодня. Погляд… він спрямований на мене. Потрібно щось сказати. Напевне.

- Це палата 319? – я падаю, падаю у цю безодню. Його очі такі стомлені, але одночасно такі живі. Кажуть, що очі – це віддзеркалення душі.  Який у мене погляд? Напевне,  він такий, як і я – сумний.

- Останній раз, як я сюди заходив, то була 319. – Осінь. Вона нагадує мені цю пору. Така ж яскрава і барвиста, але чомусь така сумна. Правду кажуть, що ця пора печальна. Здається зараз осінь. Була, коли востаннє я дивився у вікно. Коли це було? Не пам’ятаю, я втратив плин часу. Я тут застряг. У цих стінах, у лікарні, у цій буденності. Я так хочу знову відчути дотик вітру на щоці, але це все лише у моїх мріях.  

- Хто ти?  - я мала це спитати, ще на початку. Палата, чому тут так темно і мертво навкруги. Хоч ні є дві живі людини у цій  кімнаті, але, напевно, лиш  одна.

- Тут я маю запитання ставити. Це ж моя палата.  – здається, я їх побачив. Іскри . Її очі вони вже не такі сумні. Хто вона? Я хочу так багато запитати в тебе, але не зараз Для чого ж мені спішити? Я ще дізнаюся все про неї. Я маю час. Надіюся.

Я чую звуки. Вони розлітаються, стихають і знову звук.

Я чула, як щось тріснуло, здається, це були окови моєї порожнечі. Я вперше щось відчула. Ти зацікавив мене.

Кроки…  хтось іде, він вже близько.

Я відчуваю твій погляд. Ми маємо так багато  питань один до одного. Потім. Ми ще точно зустрінемося, я відчуваю це.  Ти моя книжка, а я читач.

Я чув, як відчинилися двері. Лікар, напевно, це і є та дівчина,  про яку мені говорили.

- Ви вже познайомилися, це добре. Це сюрприз, про який я тобі говорив. 

- Що ви маєте на увазі?.- я щось згадала, але до чого тут він. Мені обіцяли зміни у лікуванні.  Здається, це моє останнє випробування. Лиш в кінці свого шляху, я дізнаюся про свій фінал.

- Тобі не вистачає живого спілкування, а він давно вже прагне з кимось подружитися. Тому це найкращий варіант для вас обох.

Тиша… вона кудись пропала. Світло. Тепер тут світло. Усе біжить у правильному напрямку

Тиша… вона розсипається. Ми двоє, ми ще живі. Тож давай використаємо цей останній шанс.

Ти уже йдеш. Він тебе забрав. Напевно, тести. Як вони вже мені набридли. Завжди щось шукають і залишаються без відповіді. Моя хвороба  - це непосильна задача, але вони невпинно шукають для неї відповідь.  Хоч знають, що її немає.