Розділ 1

Я любив,

Любив лише тебе.

Я дав тобі усе,

А ти у мене все забрала.

Пішла…Кудись…І не сказала…

Я сам. Один. Лиш тут.

Вернись. Прошу всього: лише вернись. 

Лиш на секунду

Твій погляд.

Ти єдина мить мого життя.

Тебе нема.  Лиш смуток є в моїй душі.

Я сам.

Прощай 

Любов. Що вона означає для вас? У чому ви бачите її проблиски буття? Можливо, у малих дрібничках. У коротких поглядах, сповнених ніжності, у невинних поцілунках. Щодо мене, я ніколи не вірила в неї. Любов – це просто щось порожнє, вигадане людьми. Я так думала, поки не зустріла тебе.

Надія.  Вона померла. Давно померла в мені. Вона була такою великою, сповненої віри. Віри у краще. А зараз, зараз що? Де ти, коли я найбільше жадаю тебе. Вона була мертва, поки ти не розбудив її після довго сну.

Вогонь. Такий гарячий і нетлінний. Заспокійливий і одночасно небезпечний.  Я була мертва, поки ти не запалив мене.  Хоча  всі  ми знаємо, що буває із вогнем. Колись він гасне.

Життя. Таке невпинне й невмируще. Я не хочу. Я хочу забуття. Хіба ж я так багато прошу? Якби мені сказали, що колись я зміню думку, я би посміялася їм в обличчя. Тільки це не жарт. Ти дав мені усе. А що я дала тобі?

Твоя посмішка. Завжди така щира й яскрава, сповнена життя. А що з неї залишилося? Ти завжди мав віру. Будував плани на майбутнє. Хоч знав, що ти не отримаєш його. Ти був такий справжній, такий живий. А зараз що? Що залишилося від тебе? Лиш попіл. Вогонь зажди гасне. А ти був моїм полум’ям. 

Моє серце пускає удар і завмирає  при найменшій згадці про тебе. Мені боляче. Без тебе немає і мене. Так боляче. Чому ти покидаєш мене? Не смій. Чекай . 

Ти завжди хотів її, а я хотіла обірвати. Обірвалася ж  твоя струна. Це, напевно, смішний жарт долі. Людина, яка не хоче  її, і людина,  яка прагнула отримати її найбільше. Життя. Ти випало мені. Чому я?

Я кудись біжу. Де я ? Мої ноги, вони кудись мене ведуть. Куди? Хоча, мені вже все одно.