Діана вже перестала щодня стежити за аурою Діми. У цьому більше не було потреби. За останній місяць він ніби прокинувся після довгого, важкого сну. Взявся за голову, підтягнув навчання, перестав пропадати на дискотеках і топити втому в алкоголі. У його погляді знову з'явилася іскра — легка, тепла, майже забута. Та сама, яку Діана так давно сподівалася побачити.
Він знову жартував, сміявся, легко заводив розмови, ніби повернув собі щось важливе — себе колишнього. І щоразу, коли вона помічала це, всередині ставало дивно тепло. А останній тиждень він і зовсім світився зсередини. Наче з нього нарешті спала якась невидима важкість. Він став частіше усміхатися, охоче спілкувався з іншими й навіть іноді кидав жарти в бік Діани — так просто, невимушено, ніби між ними ніколи не було тієї незручної відстані. І саме це дивувало її найбільше. Бо ще зовсім недавно він ніби не помічав її. А тепер сам шукав нагоду заговорити. Вона намагалася пояснити це весною. Так легше, так безпечніше. Але десь глибоко, там, куди вона боялася заглядати, жевріла інша думка — тиха, крихка, небезпечна. Може... це через неї? Той поцілунок на випускному досі жив у її пам'яті — не згас. Не розчинився. Лише причаївся.
Після занять вони разом зайшли в магазин. Як завжди — черга, запах хліба і чужих розмов.
— Ви не проти, — звернувся Діма до Віті, — я побіжу, щоб встигнути приготуватися, — очі його світилися, від нетерпіння він переступав з ноги на ногу.
— Добре, — хихикнув Вітя, ніби він щось знав, чого не знала Діана. — Дивись там, не підведи мене!
— Навіть не сумнівайся, — Діма скорчив гримасу, махнув їм рукою й швидко зник.
— Куди це він намилився? — з цікавістю спитала Діана.
— Не повіриш — в оперний, на балет «Жізель».
— Ого! Серйозно? — щось ледь відчутно кольнуло всередині.
— Ага, купив дорогі квитки в ложу, хоче підкорити свою нову пасію. Вона, знаєш, із тих... що люблять мистецтво, театри, все таке.
— Вона з нашого інституту? — запитала Діана.
Хоча раніше вона не помічала, щоб Діма комусь надавав перевагу. Він жартував з усіма дівчатами, сипав компліментами, легко привертав до себе увагу, але жодну не виділяв. Принаймні, Діана так думала.
— Ні, — розсміявся Вітя. — Тут узагалі кумедна історія.
Він ще кілька секунд усміхався, ніби пригадуючи щось цікаве, а потім продовжив:
— Минулого тижня до нас приходила в гості Маша Снігірьова. Вона все ще не полишає надії, що Діма зверне на неї увагу. Привела із собою подружку, з якою навчається на юридичному, щоб познайомити зі мною...
Вітя на мить замовк. Йому хотілося додати, що йому подобається інша дівчина, тому всі інші, якими б гарними вони не були, його не цікавлять. Але він лише знизав плечима:
— Та я її не зацікавив. Вона одразу поклала око на Діму. Вони весь вечір говорили про високе... про мистецтво. У неї мама — артистка.
— А батько?
— Архітектор.
Діана намагалася слухати байдуже. Та чомусь кожне наступне слово Віті відгукувалося всередині дедалі неприємніше.
— Вона гарна? — запитала вона так просто, ніби це питання її зовсім не хвилювало.
— Руда, із зеленими очима, вузькі губи, струнка, розумна, витончена. Я б сказав — незвичайна. З нею легко. Вона ніби заряджає енергією.
Віктор, як завжди, відповідав чітко й по суті. Це було так притаманно йому, що він навіть не помітив, як Діана щільніше стиснула губи. Як на її обличчі застиг вираз байдужості, за яким вона намагалася сховати зовсім інше.
— А вона йому сподобалася? — нарешті запитала Діана.
Їй потрібно було це знати. Просто потрібно. Хоча сама вона не могла пояснити навіщо.
Вітя подивився на неї й ледь усміхнувся.
— Діма, здається, пропав. Він від неї не відходив. І мені здалося, що вона йому теж дуже сподобалася.
— А що Машка? — з цікавістю запитала Діана.
— О, Машка там метала громи й блискавки! — Вітя засміявся. — Але тим двом було абсолютно байдуже. Вони так захопилися розмовою, що, здавалося, крім одне одного взагалі нікого не помічали.
Він на мить замовк, пригадуючи ту сцену, і його усмішка стала ще ширшою.
— А коли Діма ще й викликався провести Наташу... Вона ж місцева, живе в самому центрі... Я вже думав, Маша їх обох із вікна викине. А все-таки шостий поверх...
Вітя розсміявся, явно насолоджуючись спогадом.
— Довелося терміново брати Машу на себе, поки вона не влаштувала нам усім незабутній вечір.
Діана ще хотіла розпитати, але підійшла їхня черга, тому вона перемкнулася на інше.
До кінця дня ця новина не давала їй спокою: вона не могла ні їсти, ні вчитися. Всередині все зводило тривогою. Сумніви заполонили її. Вона переконувала себе, що це лише захоплення, нічого більше, що в нього було багато таких дівчат і ще буде. Але всередині щось важко ворушилося й не відпускало.
Вона знала: сьогодні не засне. Тому вирішила зараз же полетіти в оперний і подивитися на його ауру — заспокоїтися... або... Вона відкидала думку, що в Діми можуть бути серйозні наміри щодо Наташі. Навіть не хотіла думати про те, що робитиме, якщо це правда.
Вона різко встала з ліжка.
— Піду прогуляюся. Сьогодні гарна погода, а в мене щось болить голова, — сказала вона Аллі, яка щось писала.
Та підняла голову.
— І справді невтішно виглядаєш. Може, дати таблетку? У мене є від голови.
— Ні, пройдуся.
І, не чекаючи відповіді, вона вискочила в коридор. Швидко озирнулася — нікого. Серце гупало десь у горлі. Ще мить — і вона вже ковзнула в інший світ. Піднявшись над будинками, Діана навіть не озирнулася на вечірнє місто, що розкинулося внизу, залите м'яким світлом ліхтарів. Зазвичай вона любила милуватися ним із висоти, але сьогодні не бачила нічого. У голові крутилася лише одна думка. Діма.
Вона стрімко полетіла в бік оперного театру, намагаючись не думати про те, що може побачити.
Вона влетіла всередину беззвучно. Балет уже тривав. Музика пливла залом. Світло купалося в позолоті, у дзеркалах, у блиску прикрас. Люди завмерли, втягнуті в цю казку. І не тільки люди. Істоти були всюди. Вони ковзали між рядами, зависали в повітрі, липли до людських емоцій, живилися ними. Деякі були знайомі, інші — ні. Дивні. Приємні. Гарні. Якби вона потрапила туди за інших обставин, то оцінила б різноманітність істот... але не сьогодні. Не тепер. Зараз її цікавило лише одне. Він.
#2116 в Фентезі
#548 в Міське фентезі
#5536 в Любовні романи
#1359 в Любовне фентезі
Відредаговано: 01.11.2026