Новий член сім'ї

-Просто.... Просто... Ти... Мені...- Неохоче промовив Стас.

-Що я тобі?!

-Неподобаєшся! - Рішуче відповів він.

-Серйозно?! Тільки з-за цього, що я тобі неподобаюсь, ти ось так мені псуєш життя?! Мені також багато хто неподобається навіть дехто вибішує мене, але в мене є совість і я стараюсь тримати себе в руках! 

Сказавши це йому в очі вибігла з школи. Час був пізній, "Мама напевне хвилюється, потрібно повертатись додому." - Подумала я. Коли я вже підходила додому, відчула на собі чиїсь погляд, мені стало трохи мотошно, тому вирішила пришвидшити свої кроки, але очевидно незнайомець теж вирішив це зробити, я все швидше й швидше старалась йти, але це почуття незникало, почуття що за мною хтось спостерігає. До мого дому залишилось приблизно 50 метрів, як тут я відчуваю, що на моє плече хтось поклав свою руку і зупиняє мене.

-Незнав що ти така швидка, чому втікаєш від мене це ж я.?

-О... Боже... Даня... Ти знову мене налякав. Ледь серце в п'яти невтекло!

-Вибач, чому ти так швидко пішла з дискотеки?

-Ти сам все бачив, цей Кириленко, він мене так бісить, якщо його життя зіпсоване навіщо ще комусь його псувати?! Я просто втомилась тому вирішила піти, до того ж пізно. А ти?

-Мені стало нудно, тому й пішов.

Даня мене провів до мого дому й ми розійшлись по домівках.

-О.. Ти повернулась. Сідай за стіл, що будеш вечеряти?

-Так, я повернулась, але, я не голодна, дякую мам, я втомилась, зараз швидко зроблю уроки і ляжу спати раніше)

-Добре.

Коли я сіла за уроки я немогла думати, знову.. знову ці думки про цього Кириленка! Та хто він такий щоб засмічувати собою мої думки? Скоро закінчиться другий семестр, будуть контрольні, мені потрібно зосередитись на навчанні! Я думала про його слова, можливо він хотів щось інше сказати? Та ні маячня якась. Я зробила геометрію а Інгліш вирішила списати в Сашка він в нас відмінник, як подрузі він може мене виручити. Я склала сумку, пішла вмитись, і як на зло ці думки всеодно не йшли з моєї голови. Так, досить! Щоб позбутись від цих думок потрібно чимось зайнятись! Піти по магазинах? - Ні, ненайкращий час. Піти в кіно з друзями? - Ні, ще й там можу зустріти цього придурка. Точно! Потрібно знайти нове хоббі! Наприклад записатись на дівочий футбол або регбі, можливо на ковзани, гразіозність, було б круто! Але незнаю чи є в мене до цього талант... Завтра запитаю в батьків! За цими думками я й заснула. Наранок йшов дощ, клас, настрій на весь день - втрачено. Для мене хороший день починається з погоди, настій від погоди теж залежить. Але навіть погода незамінить радощів що моя бабуся сьогодні приїде в гості. Я переодягнулась, вмилась, зробила зачіску, поснідала і запригнула до тата в машину, шкільний день пройшов надто нудно й повільно, ядиний час який рухався швидше був то час коли ми з Сонею розмовляли під собою й розказували наші секретики. На диво Кириленка небуло, так легко на душі і неприходилось знову думати про нього) Коли мама приїхала за мною я попрощалася зі своїми однокласниками обняла Соню і побігла до мами. Я швидко запригнула до мами в машину, тому що знала на мене вдома чекає моя бабуся. Поки ми їхали я вважала що ми їдемо цілу вічність і коли ми нарешті доїхали додому то я побачила бабусю яка чекала нас біля входу. Я вибігла з машини із криками "Бабусяяя....!" І пірнула в обійми з бабусею, так ми простояли хвилини 3-5. А коли ми зайшли додому то я побачила що на столі лежало купу всього.

-Ось вирішила приїхати погостювати, привезла з собою свої фірмові налисники, варення, котлетки ще замаринованих кабачків і помідорчиків з огір

очками та редискою.  - Зухвало сказала бабуся.

Аж тут я почула дуже дивні звуки зі своєї кімнати. Коли я вже підходила до кімнати то звуки ставали більш різноманітними та голоснішими. І ось я легенько відчиняю двері і починаю плакати... На мене дивилася мила блакитноока пара собачих очей Це... Моя мрія... Хаскі.. Це собака хаскі про яку я завжди мріяла! - Сказала я схлипуючи від радості. Тут я помічаю що мама й бабуся підходять до мене і питають:

-Ти в порядку? Чому плачеш? - з усмішкою промовили.

-Дякую!!!! Ви найкращі батьки в світі!!!

-Нажаль, дідусь незміг приїхати, але він вирішив купити тобі собаку твоєї мрії. Бачу ти це дуже оцінила, але хочу тобі сказати що на твоє День Народження ми не зможемо прийти, ми їдемо у відпустку в Італію, на цілий місяць, відправляємось ми після завтра тому незможемо,я привезла твій подарунок, це хлопчик.

-Дякую бабусю! Це найкращий подарунок в моєму житті! Я хочу назвати його.... Рой... Нехай буде Рой! Мені подобається це ім'я! - сказала я обіймаючи собачку.

Цілий вечір я гралася з Роєм, да так що забула про уроки. Я написала Дані чи ми можемо зустрітись біля мого дому і він відповів що так.

-Ого! А це хто? - З широкою усмішкою запитав сусід.

-Знайомся, це Рой! Моя собачка!

-Який крутий песик, так це ж хаскі! Дорогуща собака.

-Так це хаскі, це мій подарунок від бабусі і дідуся на моє День Народження.

-Круті вони в тебе, в мене немає дідуся... - Усмішка з Даніного обличчя знакла...

-Непереживай... В тебе є я.. твій друг який завжди тебе підтримає.

-Друг? - сумно перепитав Даня.

-Так..

-Добре тоді бувай, пізно вже.

-Папа! 

Ми розійшлись по домівках. Я пішла до своєї кімнати а за мною почимчикував малий Рой. Я зібрала сумку й непомітила як заснула.

Всім привіт! 🥰❤️🦋