Інша сторона Кириленка

Ми з Сонею сіли за вільний стіл.

-Слуухай, забула спитати, як звати цього Кириленка?

-А чого це ти цікавишся? - запитала Соня з задумливою усмішкою.

-Свого ворога потрібно знати. Але сьогодні після першого уроку він на мене так напружено дивився і я відчуваю себе наче б то не в своїй лодці.

-Мм.. Незнаю... Може ревнує? Тоді як я сказала що ти подобаєшся Дані.

-Щооо?! Ревнує та ми одне одного ненавидимо як він може мене ревнувати?! Так ти розкажеш про цього грубіяна?

-Ага. Його звати Стас, 14 років, він залишився повторно в 8 класі тому що багато пропускав більше ніж пів року, ніхто незнає чому, але ходять чутки що в нього померла мама під час важливого матчу з футболу в якому він брав участь, і він себе дуже винив. Дівчат небуло, але за ним бігає он та дівка - Лізка. Тільки хоч хтось притендує стати його дівчиною так одразу вона її приберає. Ти її стережись, бо ще на тебе визвіриться.

-Що? Він грав у футбол?Навіщо він мені такий, грубий і егоїстичний здався? - повисила я голос, і здається Стас почув. 

-Тихіше. - прошепотіла Соня

-Чому? Я їх обох небоюся! 

Позаду нас сидів Стас і ще 2 хлопці, схоже його друзі, дивуюсь як в нього можуть бути друзі, хіба, що такі ж самі як і він.

Ми доїли, і хотіли здати підноси з пустим посудом, як тут мені хтось підставив ніжку, і я відчуваю що падаю і разом зі мною глязний посуд. Мені пожастило що посуд не впав мені на голову а на підлогу біля мене,  коли я відкрила очі то побачила перед собою....  Кириленка який злісно дивився на Лізу. 

-Стас, любий що ти робиш? Навіщо так сердитись. Знала б як не лізти до тебе!

-Це я в тебе хочу спитати! Що ти витроряєш?!

-Я за тебе захищалась, щоб в тебе не було лишніх проблем! Ти ж мені подобпєшся, ти ж знаєш!

-А ти ж знаєш, що ти мене не подобаєшся! Зі своїми проблемами я сам розберусь! А ти мені їх тільки додаєш!!! Коли ти від мене відстанеш?!

А тим часом Соня мені допомагала піднятися, і я відчувала достньо велику кількість людських пар очей, слухаючи - завмерли вони. Від допоміг мені піднятись і сказав:

-Невже така сліпа що непобачила ноги? Сорі за Лізку, я поговорю з нею і вона перестане тебе травити! Я заплачу тобі компенсацію. 

Я просто промовчала від шоку, а Кириленко взяв за руку Лізку і повів за школу. Я швидко забрала свій рюкзак і навшпиньках побігла за ними, "Мені ще ніколи некортіло когось підслуховувати" - подумала я. 

-Навіщо ти так з нею, що вона тобі зробила?! - зі злості викрикнув Стас. 

-Вона заважає обом нам! Я ж бачила як вона нагрубила тобі, як вона на тебе кричала. Дозволь невідволікати тебе, я сама з нею розберусь! Чи вона тобі подобається? 

-Хто мені буде і небуде подобатись, вирішувати не тобі! А мені! Не лізь в моє життя! Я тобі скільки разів казав ти мені не подобаєшся!!!

-А ти мені так! Що мені робити без тебе?! 

-Якщо любиш - відпусти, в цьому твоя проблема, ти не розумієш що таке почуття. І тому ти мені не симпатизуєш! Я більше це терпіти небуду! Попереджаю, якщо ще раз побачу що ти трави Іру, вилетиш звідси на раз - два! 

-Ти її любиш, я ж бачу...

-В мене немає терпіння! - Викрикнувши замахнувся на Лізу.

Але я втрутилась і крикнула:

-Достатньо!!! По-перше навіть якщо дівчина зробила тобі боляче ти точно неможеш замахатись своїми руками на неї! - Звернулась я до Кириленка. По-Друге, Стас має рацію, ти справді незнаєш що таке почуття, якщо ти любиш його ти будеш завжди за нього і не лізти в його справи! Ти не повинна розбиратись з дівчатами біля нього як зі мною, а вияснити все в нього, що він відчуває до тебе і неї. Якщо ти йому неподобаєшся, то ви повинні залишитись принаймні друзями а не доказувати що ти його достойна чи щось типу того, це тупо ганяти за хлопцем коли він не відповів взаємністю, якщо ти йому не подобаєшся він нічого не може зробити щоб це змінити. Любови неприкажеш! - як казав російський актор. Ним повністю володіє серце тому неможливо заставити когось любити тебе! В цьому твоя проблема!

І по-третє ми з ним можна сказати, вороги, тому між нами нічого неможе бути!

Сподіваюсь до вас обох дійшло! 

Сказавши це я обернулась і пішла в мед пункт. Але невстигла я пройти й 5 метрів як в мене запаморочилась голова і останнє що я побачила це темноту і карі очі Стаса.

Прокинулась я в лікарні, де мама сиділа наді мною і плакала.

-Мамо, неплач, що сталось? 

-Що сталось? Ти мене так налякала що я неспала 24 години. Тобі допоміг твій друг Стас, він відвів тебе до медпункту і сказав що ти відключилась.

-Стас? Неможе бути...

Привіт! Думаю те що я пишу може здатися незвичним😂, якщо так то незабудьте написати про це в коментарях, і вподобати цю історію❤️😊