12.04. 7:00
Сьогодні я прокинулась вчасно і мені не потрібно бігати по своїй кімнаті як навіжена у пошуку потрібного одягу. Я спокійно встала, переодягнула свою піжаму, пішла у ванну, вмилась, вирішила зробити собі легкий макіяж, і зробити собі милий високий хвостик до школи. Коли я це все зробила вирішила одягнути сіру зв'язану кофту сині джинси з чорним широким поясом, ще Я згадала про свої улюблені сережки з маленькими перлинами і діамантиками які мені подарував тато.
-Доню, сніданок готовий, спускайся!
-Вже біжу, мам!
На сніданок у мене була яєчня з котлетами і яблучно-виноградним соком.
-Я так скучила за бабусинеми котлетами і ії фірмовими млинцями...
-Не переживай, ввечері на тебе чекає сюрприз!
-Уууу.... Цікаво-цікаво.
-Так їж швиденько, сьогодні тато поїхав на роботу раніше, І в мене є справи на роботі, тому сьогодні до школи ти поїдеш на автобусі.
-Без проблем.
Коли я доїла, одягнула свої улюблені білі кроси, взяла сумку і вийшла з дому. Він вже пішов до школи? Подумала я проходячи повз Даніного будинку. Як тут відчуваю, що за мої плечі хтось взявся.
-Бууу!!
-Ти з глузду з'хав?! Навіщо так лякати?!
-Вибач, невтримався)
-Ок, ти теж на автобусі?
-Так, я думав ти в нас мажорка їздиш до школи на своїй машині.
-Ні, я зовсім не така. Те що я проїхалась на машині один разок, про це нічого не каже.
Ось приїхав автобус.
-За двох. - Промовив Даня до шофера.
-Навіщо? Якщо я не мажорка, то я й не бездомна, можу сама за себе заплатити.
-Ну і що? Я ж джентельмен, можу за тебе заплатити. Чого ти так визвірилась?!
-Пробач, це вперше.
-Ну ось, бачиш я перший!😊
Ми сіли поруч одне до одного. Пройшло приблизно 5 хвилин, як тут автобус різко повертає направо і я падаю на Даню. Він мене ловить.
-Дякую, ти мене вдруге врятував!😊, Що сталось? Ми потрапили в ДТП? -Запитую я, лежачи до сих пір в Дані на руках.
-Ні просто поворот різкий.
Я швидко встала, ось ми сходимо на зупинці біля школи, як тут нас наздоганяє Соня.
-Привіт! Оооу... Небуду заважати.
-Ні, Сонь ти все не так зрозуміла, ми друзі. - Промовила я, незкаючи що кажу.І тут я зрозуміла що на обличчі Дані трохи зникла усмішка на лиці.
-З тобою все впорядку?
-Так, я піду бувай! - Сказав побігши
Даня.
-Ага.
-Хто це? - З усмішкою запитала мене Соня.
-Друг, ми з ним вчора познайомились, він мене врятував від бандюганів, які чіплялися до мене.
-Як звуть того хлопця, котрий тебе врятував? - Запитала Соня с зацікавленою усмішкою на обличчі.
-Даня.
-Слуухай, я думаю ти йому подобаєшся, він так подивився на тебе ображено коли ти сказала що він твій друг.
-Ні, неможе бути, ми з ним тільки вчора познайомились. - Сказала я помітивши, що за нами підслуховує Кириленко, здається.
-Ти що там робиш?!
-Нічого! Яке тобі діло до мене! - Промовив грубіян втікши.
Після цього ми з Соньою пішли в клас, там вона познайомила мене зі своїми друзями.
-Знайомся, це Ксюша,Стас,Віра,Маша і Коля.
-Привіт, мене звати Іра, будемо друзями)?
-Звісно.
Продзвенів дзвінок, тоді в клас зайшла вчителька алгебри і директор.
-Доброго ранку, діти! - Промовив директор.
-Доброго ранку! - Сказав дружньо клас.
-Сьогодні нашій школі 40 років, і в честь цього я вирішив зробити вам сюрприз. Сьогодні о 18:00 розпочинається дискотека для 8-9 класів! - Викрикнув з усмішкою директор!
-УРА!!!! - Викрикнув весь клас!
Пройшло половину уроку як мені приходить повідомлення від Дані, ( Ми обмінялись телефонами ще вчора, коли він проводив мене до додому)
-Привіт ще раз, пам'ятаєш, як ти питала як мені віддячити, коли я тебе врятував?
-Так, і?
-Ти будеш сьогодні на дискотеці?
-Так!
-Тобі пообіцяй, що підеш зі мною, а то я одиночкою недуже хочу бути)
-Без проблем, всеодно я тут майже нікого незнаю.
-От і добре, до вечора!
-Бувай! - відписала я, відчувши що на мене хтось дивиться, коли я повертаю голову помічаю що на мене втикає той самий Кириленко. Він на мене так напружено дивився, що я немогла зосередитись на уроці.
Перерва. Столова!
В столові наобід була гречка з підливкою, маленьким кусочком м'яса, салату з морквою та сік з яблук.