39

Лілія стояла поруч із Рафаелем, спостерігаючи, як темрява поволі відступала, а світанок, незважаючи на всю напругу ночі, розпочинав свій шлях. У повітрі все ще вився запах боротьби, але вона вже не мала сили змінити результат. Темрява, яка нещодавно поглинула їхній світ, здавалась чимось далеким і нереальним. Наче сон, який ось-ось розсіється. І ось тепер вони були разом, вільні від всього цього, хоч і знали, що попереду чекає новий шлях, не менш важкий, але наповнений надією.

— Ти знаєш, я ніколи не вірив у таке, — тихо промовив Рафаель, його голос був спокійним, але в ньому з’явилась нова глибина. Він обійняв Лілію, і це було не просто фізичним жестом підтримки. Це було відчуття, що їхні серця зливаються в єдину душу. — Я думав, що темрява завжди буде тут, що ми просто її частина. Але ми це подолали.

Лілія посміхнулася, погляд її був ясним, мов весняне небо після довгої бурі.

— Ми не частина темряви, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — І навіть якщо темрява намагається повернутися, ми знаємо, що можемо її перемогти. Ми вже довели це.

Вона відчула, як її сили поступово заспокоюються, як магія більше не намагається вирватися назовні, а стає частиною її внутрішнього світу, стійкою і чіткою. Все, що вони пережили, тепер було позаду, і з кожним кроком, який вони робили разом, їхній зв’язок ставав міцнішим.

Рафаель подивився на небо, де на горизонті все більше просвічувала перша слабка смужка світла.

— Відтепер ми будемо разом не лише в битвах, — його голос був спокійним, але в ньому звучала обіцянка. — Я хочу, щоб ми завжди були разом. Без темряви, без перешкод. Тільки ти і я.

Лілія посміхнулася, її серце билося швидше від цих слів, від того, що вона не була одна. І вже не потрібно було більше боятися, не потрібно було шукати шляхи, щоб уникнути темряви. Вона була частиною чогось більшого — частиною того, що вони побудували разом.

— І я хочу цього, — відповіла вона, обійнявши його. — Ми вже пройшли крізь все це. І тепер я знаю, що будь-яка темрява може бути зруйнована світлом. А ми з тобою можемо бути цим світлом.

Рафаель подивився на неї, і в його очах був світ, який вона колись боялася, але тепер стала його частиною.

— Ми завжди будемо світлом для один одного, — сказав він, піднімаючи її погляд. — І ніяка темрява більше не зможе нас розлучити.

Вони стояли разом, перед ними відкривався новий шлях, нові горизонти, і світло, яке вони створили разом, розцвітало в їхніх серцях. Попереду була нова реальність, новий початок, і тепер вони знали: разом вони можуть пройти через будь-яку бурю.

Темрява відступила остаточно. І у світі залишилось тільки світло.