38

Боротьба почалася миттєво. Темна фігура, здавалось, поглинула весь простір навколо, її магія була густою, як туман, що зменшував видимість. Лілія відчула, як темрява намагається загорнути її в свої обійми, але вона не дозволила цьому статися. Вона затисла в руках свої сили, відчуваючи, як вони пульсують через кожну клітину її тіла. Вона була готова.

Рафаель, здавалося, став частиною цієї темряви, його фігура зливалася з навколишнім світом, але очі його світилися холодним блиском, який вказував на те, що він був далеко не безсилим у цій битві. Він був тією невидимою лінією, що відділяла світло від темряви. І сьогодні він, разом з Лілією, мав зробити останній крок.

Темна фігура розсміялася, сміх її звучав злісно, як відголосок страху.

— Ви думаєте, що можете мене перемогти? — запитала вона, її голос все ще звучав, як шепіт нічного вітру. — Це лише частина циклу. Темрява не зникає. Вона тільки чекає, щоб повернутися.

Лілія, не відповідаючи, зробила крок вперед і підняла руки. Її магія вибухнула, і вона відчула, як її сила стискається в центрі її грудей, готова до вибуху. Відчуваючи це, вона зібрала всю свою енергію, зібрала кожну частку своєї сили, щоб звільнитися від цього клятого циклу.

— Я не дам тобі це зробити, — сказав Рафаель, його голос був спокійним, але в ньому ховався біль. — Я не дозволю, щоб темрява знову поглинула цей світ.

Темна фігура знову засміялася, її сміх був сповнений насмішки.

— Ти не розумієш, Рафаель. Ти завжди будеш частиною цієї темряви. І Лілія теж. Ваша сила — це лише інструмент, який я використаю для повернення. Ви не переможете мене, тому що ви — мої створіння.

І в той момент Лілія відчула це. Вона була пов'язана з цією темрявою. І це було її найбільшим страхом. Але в той же час вона усвідомила одну річ — цей страх був тим, чого вона мала позбутися. Вона не була творінням темряви. Вона була її опонентом. І ця битва була її вибором, її рішенням.

Вона підняла руки ще вище, і її магія розцвіла у вигляді світла, яке розривало темряву, що оточувала їх. Це було не просто світло, це була енергія її вибору, її свободи. Лілія більше не боялася.

Рафаель підійшов до неї, його присутність була тією підтримкою, якої вона потребувала. Він був її силою, її опорою. Разом вони не були слабкі. Разом вони могли подолати будь-яку темряву.

Лілія закрила очі на мить і знову зібрала свою силу. І ось, її світло розірвало ніч. Це був момент, коли темрява почала відступати, бо вона не могла існувати без темних створінь, які її підтримували. І тепер ці створіння почали руйнуватися разом з її падінням.

Темна фігура втратила свою форму, вона почала танути, зникаючи у повітрі, як дим. Відчуття сили, яка вже не мала куди йти, було незбагненним. Це був момент, коли темрява остаточно відступила. Лілія і Рафаель стояли поруч, в їхніх очах була перемога.

Лілія озирнулася на Рафаеля, і в її серці спалахнув спокій. Темрява зникла, але цей шлях був довгим і болісним. Вони стояли разом, і їхній світло тепер наповнювало навколишній простір.

— Ми це зробили, — сказала Лілія, її голос був ніжним, але впевненим. — Темрява більше не повернеться.

Рафаель взяв її за руку, і на обличчі з'явилася посмішка.

— Так, ми це зробили, — відповів він, дивлячись на неї з гордістю. — Тепер світ знову буде живим. І все, що ми залишили позаду, стане частиною нашої перемоги.

Вони стояли разом, відчуваючи, як темрява, що нещодавно загрожувала їхньому світу, зникала, і як нове світло починало проникати в їхнє життя.