37

Кожен їхній крок здавався важким, а земля, по якій вони йшли, ставала все більш незнайомою. Темрява знову набирала сили, хоча Лілія і Рафаель зробили все, щоб тримати її в узді. Вони подолали не одну небезпеку, але зараз стояли на межі ще більшої.

Лілія відчула це, коли хмари раптово закрили небо, і темний вітер подув в їхньому напрямку, як знак того, що щось наближається. Вона зупинилася на мить і оглянулася навколо. Ліс навколо був тихим, але це була та тиша, яка передувала бурі. Її серце билося швидше, і вона відчула, як магія навколо неї почала змінюватися, ставши більш щільною і важкою.

— Рафаель… — прошепотіла вона, її голос був затриманий, ніби вона намагалась знайти слова, щоб пояснити те, що відчувала. — Щось не так.

Він підійшов до неї, і його погляд став більш пильним. Він теж відчув, що щось змінилося.

— Це не просто тіні, — сказав він. — Це щось інше. Темрява не здається без бою. Вона має свою силу.

Лілія знову подивилася на ліс, і в її серці з'явився біль від усвідомлення, що це ще не кінець. Вони були близько, дуже близько до мети, але у світі, де магія і темрява перепліталися, досягти кінця було складніше, ніж вони могли б уявити.

Раптом перед ними з’явився обрис темної фігури, яка виходила з туманної завіси. Лілія і Рафаель зупинилися, і їхні серця одночасно стиснулися від страху і готовності до боротьби. Це був хтось чи щось, що вони не очікували. Їхні вороги, очевидно, були підготовлені і вже чекали їх на цьому шляху.

— Я знала, що ви прийдете, — сказала фігура, голос якої був різким і пронизливим, як холодний вітер. — Але чи готові ви до того, що вас чекає?

Лілія зробила крок уперед, її рука затискала лезо, готове до бою. Але вона знала: це не просто боротьба зі звичайними темними силами. Це була боротьба з самим сутністю темряви, яка намагалася зруйнувати все, що вона любила.

— Ми готові, — сказала Лілія, її голос був твердим, але в серці все ще залишалася тривога. — І ми не відступимо.

Рафаель був поруч, і його сила вже була на межі. Він чітко відчував магію, що перепліталася навколо них, і його погляд не відривався від темної фігури, яка була перед ними. Це була частина чогось більшого, що стояло на їхньому шляху.

Темна фігура вийшла з туману і обернулася до них. В її очах горіла лють і ненависть. Це була істота, чия темна магія не мала меж. Вона була нічим іншим, як самим уособленням тієї темряви, з якою Лілія і Рафаель повинні були боротися.

— Ти все ще не розумієш, — з усмішкою сказала істота, її голос злився з темрявою навколо них. — Темрява не знищується. Вона лише чекає, щоб відродитися.

І тут, на межі темряви і світла, Лілія зрозуміла, що її сила, хоча і велика, була лише частиною більшої картини. Вона повинна була навчитися не лише керувати цією силою, а й знайти спосіб перемогти в цій безкінечній битві. Тільки тоді вона могла б спокійно дивитися на майбутнє.

— Якщо ти думаєш, що темрява може перемогти, ти помиляєшся, — відповіла Лілія, дивлячись прямо в очі істоти. — Світло завжди перемагає. І ми це доведемо.

Рафаель зробив крок вперед, і його магія спалахнула, готова до останнього удару. Лілія приєдналася до нього, відчуваючи силу всього того, що вона здобула. Вони разом могли пройти крізь темряву. І тепер вони були готові зробити останній крок, щоб знищити її раз і назавжди.