34

Лілія стояла в тіні храму, погляд її був зосереджений на світлі, що проникало крізь древні вікна, немов скільки років вони не служили воротами між світами. Темна енергія цього місця оповивала її, як хмара, намагаючись навіяти сумніви і страхи. Вона відчувала тягар вибору, що чекав на неї. І навіть те, що вона була готова до відповідальності, не допомагало заспокоїти її серце.

Рафаель стояв поруч, уважно спостерігаючи за її виразом обличчя. Лілія не могла втекти від того, що його погляд був настільки повний болю і надії одночасно. Він був готовий віддати їй свободу вибору, але насправді… чи було це так просто для нього?

— Я знаю, що ти не хочеш залишати цей світ, Лілія, — сказав він тихо. — Але тобі потрібно розуміти, що шлях, який ти вибереш, змінить не лише твоє життя. Це буде вибір, який вплине на всі світи, які ти коли-небудь знатимеш.

Її рука мимоволі стиснула його. Вона не могла позбутися думки, що вже зробила своє рішення, але голос розуму казав їй не поспішати. Вона боялася, що прийняття неправильного вибору означатиме кінець всього.

— Ти казав, що я маю вибір, — сказала вона. — Але я не хочу вважати цей світ лише етапом. Це місце, де мої люди, де я знайшла себе. Мені важливо це. Ти важливий для мене, Рафаелю. І я не знаю, як можна залишити це, навіть якщо обіцяють силу.

Рафаель зітхнув, його очі темніли від суму. Він підійшов до неї ближче, поклав руку на її плече.

— Я знаю, як важко тобі це, Лілія. Я не хочу, щоб ти втрачала все, що любиш. Але є одне, чого я не можу заперечити: твоє покликання. Ти не просто людина. Ти—магія. І навіть якщо ти вирішиш залишитися, тебе будуть шукати. Тіні ніколи не залишають тих, хто може знищити їх. Але пам'ятай одне: не кожен вибір принесе тобі те, що ти хочеш. Часом, щоб зберегти те, що важливе, потрібно відмовитися від чогось іншого.

В його словах була така глибина, що Лілія зрозуміла, що це не просто питання вибору між двома світами. Це питання її сутності. Якби вона пішла в світ тіней, її життя б змінилося назавжди, і невідомо, чи змогла б вона бути тією, ким була зараз. Якби вона залишилася, чи зможе вона захистити світ від тієї темряви, що чекає її?

— Я хочу бути з тобою, Рафаелю, — сказала вона нарешті, погляд її був твердим. — Я не можу піти до тіней. Я не хочу бути їх частиною, навіть якщо вони пропонують мені силу. Я хочу боротися за цей світ. Ти, я і ми разом.

Рафаель не зміг стримати усмішку, хоч його серце важко стискалося від горя. Він радів її вибору, але розумів, що перед ними ще чекає важка боротьба.

— Ти сильніша, ніж здається, Лілія, — відповів він. — Ти можеш врятувати цей світ, навіть якщо це буде означати битву до останнього. Я буду з тобою до кінця.

Вони стояли в храмі, і час зупинявся. Лілія відчувала, як її внутрішня сила пробуджується в повній мірі. Вона не просто людина, не просто магія. Вона була чимось більшим, і тепер це усвідомлення наповнювало її кожну клітину.

Їхній шлях був ще довгим, але вибір був зроблений. Лілія і Рафаель разом продовжували свій шлях у боротьбі за світ, який вони любили. І, незважаючи на всі перешкоди, вони не сумнівалися: цей вибір був правильним.

Вони вийшли з храму, і перед ними відкрилися нові горизонти. Тіні більше не мали над ними влади.