25

Темрява опускалася на землю, але для Лілії та Рафаеля це була не просто ніч. Це був момент, коли вони стояли на межі двох світів, коли вони знали, що подальші кроки змінять усе. Катастрофа, яку вони намагалися зупинити, наближалася, і часу залишалося все менше. Тіні вже не просто переслідували Лілію, вони ставали частиною її самого існування.

Протягом останніх кількох днів Лілія відчувала, як її сили зростають. Вона більше не боялася, як раніше. Тіні більше не контролювали її. Вона контролювала їх. Але цей контроль приносив свою ціну. Кожен раз, коли вона використовувала свої сили, її власне тіло слабшало, а її свідомість губилася у тіні. Тепер їй залишалося лише одне — припинити все раз і назавжди.

Рафаель був поруч, як завжди, мовчазний і вірний, але Лілія відчувала, як і він змінюється. Це було не просто через тіні чи магію, це була боротьба за їхнє майбутнє. Вони знали, що цей момент стане фінальним випробуванням. Тіні мали покинути їхній світ. І якщо це не сталося сьогодні — вони б ніколи не змогли зупинити хаос, який все ще погрожував поглинути їхній світ.

Лілія повернулася до Рафаеля, її погляд був спокійний, але в очах усе ще палала рішучість.

— Ми повинні зробити це, — сказала вона, її голос звучав тихо, але з внутрішньою силою, яку важко було не помітити.

Рафаель подивився на неї з глибоким спокоєм, ніби вже знав, що її слова були лише підтвердженням їхнього спільного рішення.

— Так. Це наш останній шанс, — підтвердив він. — Але будь обережна, Ліліє. Це не просто битва з тінями. Це битва за нашу душу. І я буду з тобою до кінця.

Лілія знала, що Рафаель мав на увазі. Вона і сама відчувала, як світ навколо починає розмиватися, як межа між світами стає все тоншою. Вона більше не була просто людиною, більше не просто частиною цього світу. Вона була мостом. Але мости теж можуть зруйнуватися.

Разом вони вирушили в темний ліс, де все починалося, де все повинно було закінчитися. Дерева встигли обгоріти від таємничого світла, і навіть повітря стало густим, насиченим магією, що важко було дихати.

У самому серці лісу, серед густих тіней, вони зупинилися. Тут була та межа, яку Лілія відчувала з самого початку. Це було місце, де дві реальності змикалися і боролися за своє існування.

Тіні повільно піднімалися, створюючи темний вихор, що витягав світло з навколишнього простору. Лілія відчула це на рівні кожної клітини. Вона глибоко вдихнула і відчула, як її сила наростає. І в той момент, коли все виглядало безнадійним, її серце наповнилося силою, що виходила з самого центру її душі.

— Рафаель, — прошепотіла вона, її голос був майже непомітний серед шуму темряви. — Я готова.

Рафаель підняв руку, і Лілія побачила в його очах відображення її рішучості. Він підійшов ближче, і вона відчула його тепло, його впевненість. Він був з нею. Завжди.

— Я буду поруч, Ліліє. Завжди. І разом ми зупинимо це.

Тіні застигли на мить, а потім почали рухатися до них. Лілія відчула, як її магія наповнює кожну клітину її тіла, як вона контролює цей потік енергії. Але цього разу вона не боялася. Вона не була самотньою. Вона була з Рафаелем, і вони разом змінять цей світ.

Лілія закрила очі і відчула, як її сила виривається з її серця, створюючи потужний сплеск світла, що розриває темряву. Вона відкрила очі і побачила, як світло поглинає тіні. Це була остання битва, останній момент, коли вони могли зупинити злу силу.

І в той момент, коли остання тінь зникла, Лілія відчула, як її серце б'ється в унісон з Рафаелем. Вони перемогли. Вони врятували світ. І тепер вони могли йти вперед, разом.

Темрява розвіювалася, і на горизонті з'явилося перше світло. Новий світанок. Нове життя.