Розділ 26

Часу на збори залишалось не так багато, тому я швидко умилась і одягнула сукню.

Служниця в своєму теплому одязі і моєю накидкою, уже чекала в передпокої, щоб провести мене до місця, де відбудеться обряд. 

Я поглянула на себе в зеркало і відмітила, що виглядаю набагато краще. Обличчя набуло нормального відтінку, а волосся - блиску, так що уже звичний за цей час макіяж, не був мені потрібен, і все це завдяки проклятому ящіру.

Хоч я і вирішила не думати про те, що сталось всього півгодини тому, але ці думки самі лізли до моєї голови.

Чорт забирай ну чому саме я?

Якщо згадати всі ті події, які сталися зі мною того дня, то те що я дракон, було вже й не таким страшним, як пара через яку я втрачу мізки... і щей яка пара.... Така підлість від Деміурга, уже в ніякі рамки не лізе. Я впевнена, що все це її затія. Бажання пошвидше зустрітись з нею міцнішало з кожною секундою.

Все-таки не втримавшись я почала аналізувати всю ситуацію що склалась, поки служниця вела мене до каплиці.

Тішило мене лише одне - я можу вимикати ці "відчуття". Як я зрозуміла - все зав'язано на моєму запаху, і поки ящір його не відчуває, то я для нього лише "дракониця з незрозумілим запахом". 

Мені потрібно якнайшвидше в цьому розібратися - доки дракон не оговтався.

Всю дорогу, поки ми спускались до виходу з замку я злилась на Деміурга, але в першу чергу на саму себе. Дурне створіння, от до чого привело бажання ще пожити. Злість на підступну богиню росла і міцніла з кожною секундою, але зараз мені потрібно тримати себе в руках, щоб не зіпсувати свято подруги.

Служниця підвела мене до головного виходу і допомогла одягнути теплий хутряний плащ, а сама взяла одну із ламп, що висіли на стіні.

- Закутайтесь тепліше пані, на вулиці сильна хуртовина. - сказала вона.

-Добре. Ельса уже там? - задала я їй питання.

- Так, майже всі уже зібрались. - відповіла дівчина.

Ми пришвидшили крок, і майже бігли розчищеними доріжками, оминаючи кучугури снігу. Сильний вітер дув прямо в обличчя, забираючись в усі шпарини одягу, але це мені не заважало. За всі свої вісімнадцять років я звикла до холоду і заметілі.

Дідько! Я ж зовсім забула про підпис! Мала ж потренуватись! Чортовий дракон! Як я можу про нього не думати, якщо він винний у всіх моїх бідах?

Сподіваюсь, у мене вийде зробити все з першої спроби...

Служниця побігла наперед і постукала у високі арочні двері, які зі скрипом прочинили два дракони, і люб'язно запросили нас в середину.

Чомусь я думала, що каплиця буде такою ж маленькою, як і в нашому місті, але вона була в рази більша, дракони мають великі статки - можуть собі дозволити.

Зал був гарно оформлений і заповитий квітами. В середині, від п'єдесталу тягнулись два ряди лав, і всі передні місця були уже зайняті драконами, які повернули свої голови і уважно розглядали мене. Серед них сиділа королева і її донька, а поруч матір Ельси.

Служниця вказала рукою вправо на непримітні двері і кивнула головою запрошуючи мене пройти туди.

Я швидко попрямувала за нею і увійшла в середину. Простора кімната для очікування, мала ще двоє дверей, ліворуч і праворуч. На м'якому диванчику уже сидів батько Ельси, ми привітались з ним і увійшли до дверей що були зліва. Служниця поклонилась і вийшла. Схоже на цьому її завдання було виконаним.

Ельса. Вона була прекрасна. Її каштанове волосся - закручене і підняте до гори, тримало на собі фату. Сукня молочно білого кольору, дуже пасувала до її карих очей. Я ледве стрималась, щоб не пропустити сльозу.

Подруга сиділа перед зеркалом спиною до мене і розглядала свої руки.

- Ти дивовижна... - сказала я із захопленням.

Вона рвучко підвела голову і посміхнулась. 

- Дякую! Ти теж красуня! - Ельса повернулась в мою сторону.

- Нервуєш?

- Ні! Палаю від нетерпіння. А ти як почуваєшся? - запитала вона.

- Пречудово. І на цей раз, я кажу правду. - я посміхнулась, намагаючись не думати про ті події.

- Дякувати богині! Я така рада. - подруга підвелась мені на зустріч і заключила в обійми.

При слові "богиня", у мене сіпнулось око.

- Вибач, що трохи запізнилась. - винувато сказала я.

- Ні. Не переймайся, ти вчасно. У нас ще є п'ять хвилин. - усміхнулась Ельса.

- О! Чудово! Мені потрібен аркуш паперу. - я з благанням у погляді звернулась до служниці подруги.

Та розгублено огледілась довкола і з голосним "О!", засунула руку у кишеню своєї сукні.

- Є лише такий, але тут записаний перелік моїх справ. - сором'язливо відповіла вона.

- Можна я відірву невеликий шматочк? - запитала я.

- Звісно ж. - відповіла вона.

- Дякую!

Я швидко відірвала клаптик і поклала його на стіл.

- Я вчора не потренувалася. Зараз швиденько спробую.

- Не переймайся. Це легко. Реймонд мене теж навчив. Але я змогла поставити підпис, лише коли він передавав мені свою магію. - усміхнулась подруга.

Я сконцентрувалась і зробила все так, як пояснювала мені королева. В мене одразу вийшло! Це і справді легко.

Ельса радісно поплескала в долоні, коли побачила мій підпис на клаптику паперу.

- Все, тепер я тебе не осоромлю. - з полегшенням зітхнула я.

Подруга пропустила смішок.

За дверима почулись звуки музики і Ельса зі словами "пора" повернулась до виходу.

Ми зі служницею швидко поправили її довгу сукню і вийшли до кімнати очікування.

Тато Ельси широко посміхнувся побачивши свою дочку.

Я вийшла першою, тримаючи у руках кошик з пелюстками троянд і різних не знайомих мені квітів. Цікаво, як їм вдалося виростити їх серед зими?

Моїм обов'язком, як подруги нареченої - було устелити їй дорогу квітами, пелюстки яких символізували юність і красу нареченої, а також були символом плідного шлюбу.

Впоравшись з нервами, я стала посеред двох рядів лав і почала повільно просуватись вперед під звуки приємної мелодії, на ходу розкидаючи квіти на підлогу.

По центру п'єдесталу, перед невеликим столиком, стояв дракон в літах і тримав в руках невелику чашу. Зправа від нього знаходився Реймонд з букетом білих троянд. На сходинку нижче, з кам'яним виразом обличчя, розташувався його Величність, так само тримаючи невеликий букет польових квітів, який був призначений для мене, як знак того, що подруга нареченої ще незаміжня. В іншій же у нього був артефакт, який нам доведеться тримати разом.