Розділ 24

Аарон Росс 

Не бажаючи йти на вечерю, я засів в своєму кабінеті і розбирав гірку паперів.

Нагода, нарешті посидіти в тиші, луснула як мильна бульбашка. Мої мізки, ледь не розірвало від гнівних криків матері. Вона була зла і погрожувала мені розправою, якщо я зараз же не прийду в бенкетний зал. За її словами, зараз там ледь не помирала обраниця Деміурга.

Чорт забирай, вона і справді була повністю спустошена. Магія ледве тліла в її тілі і джерело уже пожирало життєву енергію. Як взагалі це "диво" тримається на ногах?

Мені навіть стало жаль дівчину. З такими темпами її джерело, менше чим за рік висмоктало б всю життєву силу. Ті крихти магії, що я намагався передати, як і очікувалося - не засвоювались. Щоб повернути нормальне функціонування джерела, мені потрібно було поністю переналаштувати його магічні потоки, але дівчина взяла і втекла. Моя вина, каюсь, все ж не зміг втриматися від їдкого зауваження, але я обіцяв матері виправити ситуацію.

Коли настала ніч, я відправився до покоїв Валері, щоб поговорити. Все ж її створила Деміург і як би я не злився на богиню, як правитель я все-таки несу відповідальність за цю молоду драконицю. Завтра на світанку вона вирушить назад і знову навідуватись в її дім, я немаю жодного бажання. Тому дійшов до виділених для неї покоїв і постукав.

Через хвилину двері привідкрились і звідти виглянула голова Валері. На її обличчі промайнуло здивування і невдоволення, але лише на мить.

- Я вас слухаю. - нервово сказала вона.

- Мені потрібно з тобою поговорити. - я намагався зберігати спокій хоч справа і вправду була дуже серйозною.

- Не думаю, що нам є про, що розмовляти. - роздратування так і лилось з її вуст.

- Ну якщо хочеш в подальшому лежати живим трупом і помирати повільною смертю, тоді добре. - я відступив на крок з наміром піти.

Вона задумливо оглянула мене і широко відкрила двері.

Ми пройшли в передпокій. Дівчина з роздратуванням плюхнулась на диван, а я присів навпроти неї. В світлі нічних ламп вона здавалася ще бліднішою ніж в бенкетній залі. З нашої останньої зустрічі Валері значно схудла і змарніла, і все це через її джерело, що почало брати життєві сили своєї господині.

Мені одразу ж пригадався той час, коли дароване Деміургом магічне джерело - пересохло і дракони перестали відновлюватись після використання магії. Зручність була в тому, що раніше ніхто і не думав, що нам потрібно буде самим накопичувати і відновлювати свої магічні сили.

Але вихід був - магічні нитки висіли в повітрі і ми їх бачили, і змогли використовувати, щоб відновлювати своє джерело, але це не швидке заняття і тому навіть в цю секунду я постійно витягую магію з середовища. Передавати зібрану магію, можуть не всі дракони, а у випадку Валері взагалі зможу допомогти лише я.

- Зараз твоє джерело не отримує магії і тому витягує з тебе життєві сили, якщо його не неперелаштувати і не наповнити хоча б на половину, то через деякий час, ти помреш. Я і так здивований, що ти зараз на ногах тримаєшся.

- І через скільки часу я помру, якщо нічого не робити? - іронічно запитала вона.

- Пів року, а може й рік. Весь цей період ти будеш прикута до ліжка і страждатимеш від конвульсій.

Я не брехав. У нас були такі випадки, але самий перший - коли дитина не могла самостійно витягувати магію, запам'ятається на все життя. Йому тоді ніхто не зміг допомогти... батьки надто пізно звернулись і джерело дитини уже було повністю трансформоване. Воно витягнуло всі його життєві сили.

Спочатку хлопчик відчував сильну слабкість, але через деякий час у нього з'явився апетит і він став більш бадьорим. Батьки були дрібними драконами і тому не могли просканувати його джерело. Думали, що він так проходить адаптацію і коли все-таки вирішили звернутися до цілителя - було вже надто пізно. Можливо я щось би і міг тоді виправити, маючи теперішній досвід, але саме тоді мій батько пішов в обійми смерті і я сам проходив перетворення. Після того випадку мама почала збирати людей на площі, навчала і пояснювала всім драконам, як правильно витягувати магію і як довести це до автоматизму.

- Добре. Ще якийсь рік поживу. - її трохи істерична усмішка і пустий погляд, виглядали страшно під світлом лампи.

- Готова померти, через свою впертість? - зі здивуванням запитав я.

 Вона затихла і уважно мене розглядала.

- Поки ні. Просто більше не буду використовувати магію тай усе. - дівчина відмахнулась від моїх слів і відвела погляд.

- Це не так працює. Ти використовуєш її, навіть не розуміючи цього. Твій організм їсть магію як їжу. І якщо після поганого самопочуття ти відчуваєш  покращення, то це означає, що твоє джерело переналаштувалось і тепер воно витягує твої життєві сили. Через декілька місяців ти будеш лежачим скелетом. Я знаю про що говорю, раніше вже бачив такий випадок. - я відвернувся від дівчини зціпивши зуби. Образ хлопчика не виходив з голови.

Дівчина мовчала і зосереджено дивилась перед собою.

- Що мені потрібно зробити, щоб це змінити? - серйозно запитала вона.

- Самостійно ти це не виправиш. - я затих спостерігаючи за реакцією дівчини.

- Отже так воно і буде. - тихо відповіла вона і відвернулась.

- Я можу виправити твоє джерело, якщо ти дозволиш. - сказав я.

Валері затихла.

- І що ви пане Правителю за це запросите? - уїдливо запитала вона.

- Нічого. Це буде моя плата за те, що ти допомогла моєму брату зустрітись з Ельсою.  - відповів я.

Вона задумалась і через хвилину вагань, все-таки кивнула.

- Добре, але це займе багато часу. - попередив я.

Я підвівся і підійшов ближче до дівчини.

- Можна? - запитав вказуючи на її руку. 

Вона знову кивнула. Я сів біля Валері, тримаючи пристойну відстань, взяв її руку і почав детально сканувати все тіло дівчини. Після цього розпочав обережно змінювати потоки її енергії.

Вона постійно напружувалась і це відштовхувало мене, тому я попросив її не робити так.