Розділ 23

- Так ти уже працюєш? - зі здивуванням в голосі запитала мене матір Рея.

- Так. З наступного тижня, буду уже офіційно. - я намагалась тримати нейтральне обличчя і не показувати свого хвилювання. Все ж мені було якось непособі в цьому місці.

- Вибач Валері, я ніяк не можу звикнути, що в такому юному віці, ти вже така самостійна. - плеснула в долоні королева. На її обличчі читався непідробний подив.

Я лише кивнула її Величності і поглянула на подругу. Вона виглядала щасливою і задоволеною, так само, як і Реймонд. Він сидів занадто близько до Ельси, і ловив кожен її рух і погляд.

Подруга все намагалась втягнути мене в розмову і я неохоче відповідала. Королева теж засипала мене купою різних питань. Вона дуже раділа, що нарешті познайомилася з "даром Деміурга", а після радощів, сильно переймалася чому я така худа.

Принцеса Санта, майже весь час мовчала і дивилась в свою тарілку. Виглядала вона змученою, прямо як я тиждень тому. Зараз я в принципі не краще виглядаю, але косметика творить дива. З вигляду, принцеса - була копією королеви. Мала довге біляве волосся, лише її очі, були зелені, як у Аарона. Він доречі не був присутній на сімейній вечері, і через це мені було більш комфортно. 

Королева все поглядала на доньку, і час від часу запитувала чи добре вона себе почуває. Та лиш кивала у відповідь і продовжувала розглядати страви на столі. Її Величність багато чого розповідала, про свою сім'ю, замок і взагалі про драконів. Через годину вона нарешті дійшла до того, як буде проходити завтрашній обряд і що мені потрібно буде робити.

Після слів, поставити свій підпис магією, я занервувала і вирішила сказати, що не знаю як це робиться. Тоді Бріана Росс звеліла слузі, принести аркуш паперу і підсіла ближче до мене.

Вона поводила себе так невимушено, що з першого погляду я б і не зрозуміла, що ця жінка - королева. 

- Дивись моя люба. Ось. Це так само просто, як писати пером, але замість нього ти робитимеш це пальцем. Тобі лише потрібно буде сконцентрувати в ньому свою магію і повільно випускати її, при цьому виводячи літери. Зрозуміла? Я тобі продемонструю для наглядності. - вона схопила аркуш який подав їй слуга і подякувавши почала повільно виводити підпис, при цьому коментуючи кожен свій рух.

Чомусь не такою я уявляла цю жінку. Вона виявилась доброю і милою. Схоже її старший син, взяв характер від свого батька.

- Дякую за пояснення, але я всерівно не зможу так зробити. - пригнічено сказала я.

- Не переймайся. В тебе все вийде, я допоможу. - добродушно усміхнулась жінка.

- Справа не в цьому. Просто зараз в мені майже немає магії. - пояснила я.

- Як немає!? - вигукнула королева і без дозволу схопила мене за руку. Її очі одразу округлились після доторку.

- О Творцю! Дівчинко, та ти зовсім пуста! Як взагалі на ногах тримаєшся? - місіс Бріана стривожено розглядала моє обличчя - Точно, ти ж не знаєш, як поповнити своє джерело... Ох Аароне, отримаєш ти у мене. - розлючено сказала жінка, направивши свій погляд кудись в гору. - Так. Спокійно. Зараз я триматиму тебе за руку і буду потихеньку передавати магію. Намагайся не напружуватися. Домовилися? - вона знервовано дивилась на мене.

- Добре. - я розгублено розглядала стурбовану жінку і не могла зрозуміти, що я зараз відчуваю. Абсолютно чужа людина, та ще й дракониця, переймається моїм здоров'ям. Це якось дивно і неочікувано.

Вона посміхнулася і взяла мене за руку. Через декілька хвилин її брови насупились і на обличчі промайнуло здивування. 

- Дивно. Я не можу цього зробити. - вона розгублено подивилась на мене - Реймонде, іди спробуй ти.

Весь цей час, він разом з Ельсою з хвилюванням спостерігав за процесом. Дракон швидко підвівся і підсунув поближче сусідній стілець, щоб сісти поруч зі мною. 

- Можна? - запитав він з посмішкою.

Я кивнула. Хлопець обережно взяв мою руку і сконцентрувався. Через декілька хвилин він негативно покивав головою.

- Не виходить. - розчаровано сказав Рей.

- Так. Без паніки. Давай я тобі поясню, як самостійно її витягувати з навколишнього середовища. Нічого складного в цьому немає, але це довготривалий процес. Він схожий на медитацію. Тобі лише потрібно розслабитися і сконцентрувати свою увагу. Спочатку ти повинна відчути магію, яка є навколо, а потім уяви, як ця енергія втягується в твоє тіло. - королева активно жестикулювала руками під час пояснення.

- Я уже так робила, але в мене не виходило. Магія лише покидала мене. - відповіла я.

- Дивно. Повинно бути навпаки. - вона замислилась - Як довго ти у такому стані? 

- Приблизно місяць. - я задумалась підраховуючи дні, після останньої зустрічі з Аароном Россом.

- Місяць!? - вигукнула жінка. Потім підвелась і почала нервово міряти кімнату кроками, щось бурмочучи собі під ніс.

- Чому ти мені не сказала? - Ельса підійшла і взяла мене за руку.

- Просто не хотіла, щоб ти переживала. - відповіла я.

Ельса опустила голову і тихо сказала.

- Вибач. Я була настільки зайнята собою, що й не помітила, як тобі важко.

- Не бери близько до серця. Це лише моя вина. Коли ти запитувала про мій стан, я брехала. - сказала я, щоб подруга перестала себе накручувати.

Королева заспокоїлась і звернулась до мене.

- Так. Якщо ми не можемо тобі допомогти, і ти не умієш витягувати магію самостійно - то є лише один варіант. - вона затихла і стояла непорушно, лише змінювались вирази її обличчя - з гнівного на дуже гнівний.

Через декілька хвилин двері відкрились і в кімнату, власною персоною, зайшов правитель драконів. Його обличчя не показувало жодної емоції. 

Санта мабуть зрозуміла, що зараз буде розбір польотів і поскаржилась на погане самопочуття. Реймонд підвівся, щоб провести її до покоїв, і поступитися місцем брату. Аарон сів поруч без єдиного слова.

Я сиділа з привідкритим ротом, спостерігаючи за цією метушнею. Місіс Бріана Росс, стала біля іншого боку столу і уважно стежила за нами, не покоролівському гризучи ніготь вказівного пальця. Вона, то поглядала в сторону дверей, за якими зникла її донька, то вичікуюче дивилась на мене і свого сина, бурмочучи "Місяць. Цілий місяць! Бідна дитина!".