Розділ 19

Аарон Росс

Матір з силою відкрила двері до зали засідань, та ще й так, що вони ледве не злетіли з петель.

- Почалося! Аароне, хутчіш! Молю тебе, допоможи. - вона була налякана, задихана і розпатлана. Її очі нервово бігали, шукаючи мене між десятком обличь, а рука була притиснута до серця.

- Що сталося? - я швидко підвівся і подав знак своїм радникам, що засідання поки закінчено.

- Санта! Швидше Аароне! Санта ледве стримується від перетворення! - мама рвучко розвернулась і побігла в сторону покоїв моєї сестри.

Після почутих слів я рвонув з усіх сил, випереджаючи матір. Серце болісно стиснулось від думки про те, які пекельні страждання зараз витримує наша Санта.

Я біг з надією і навіть мольбою до Деміурга. Ладен був зробити все, лиш би вона не відчувала цих жахливих мук.

В її кімнаті була лише покоївка, яка помітивши мене, одразу вибігла залишивши нас на одинці. Сестра лежала на ліжку страждаючи від болю, а її тіло сіпалось у конвульсіях. Обличчя було частково трансформоване і покрите лусочками. Руки і ноги неприродно витягнулись десь на пів метра.

- Я більше не можу, Аароне... Допоможи, благаю... - хрипло просила Санта.

Мама слідом забігла в покої і тихо стала позаду, не видаючи жодного звуку. Вона розуміла, що зараз мені потрібна повна тиша, для концентрації.

Я обережно присів на ліжко сестри і взяв її за руку. Налагодити ментальний зв'язок було важко, але завдяки тому, що Санта була ще при пам'яті - залишалось можливим. Я подумки наказував їй припинити перетворення. Не знаю, як довго це тривало, але через деякий час, вона все-таки підкорилась. Після того, як процес перетворення було припинено - трансформовані кінцівки і обличчя прийшло в норму. Але організм сестри страждав через магічне виснаження, і зараз вона не могла самостійно витягувати магію з навколишнього середовища, тому цього дня, я до ночі залишусь поруч з нею, поповнювати її магічне джерело. 

З Реймондом було точно так само, коли він вперше неусвідомлено перекидався. 

Коли дракони входять в шлюбний вік і зустрічають свою пару - вони не перекидаються так раптово. Склавши два і два, я зрозумів в чому біда. Судячи з неконтрольованого перетворення Санти - її пара досягла свого шлюбного віку і він не дракон, а це означає, що мені потрібно його шукати на території людей. Спогади про муки Рея, в ті кляті перші місяці, болісним потоком пропливали в пам'яті і я не хочу щоб Санта теж це переживала...

Я ментально зв'язався з Малкольмом і попросив його влаштувати на завтра офіційний візит до людського поселення.

***

Валері

- Хейлс! Ще раз! - кричав до мене Райнер Рейс.

От я ж казала, що мені ще аукнеться за той мій необдуманий вчинок. Вся група, включаючи Ельсу, успішно склала залік і розійшлась по домівках. А я, як проклята повторювала все двічі... бій на мечах, лінію перешкод і політ з Тересою. Останнє виснажувало не лише мене. Моя віверна перебувала в такому ж жалюгідному стані. Моє магічне виснаження також впливало на неї.

Містер Рейс ледь не шипів від споглядання "злагодженої" роботи наших немічних тушок. І мені було трохи соромно за ці наші передсмертні конвульсії тому, що сам Дальвус Алтімор прийшов подивитись на наш з Тересою політ. Це придало мені сил. На душі було приємно, що мій колишній куратор прийшов підтримати мене у цей важливий день.

Після багатогодинних страждань, ми таки склали залік і я завела Тересу в клітку. Вона навіть не могла мені нічого сказати через брак магії, але за її нервововим диханняи через ніздрі, я розуміла, що моя дівчинка не в настрої і я ніяк не могла її заспокоїти. Це виснаження недобре впливало на нас обох.

Коли я вийшла з ангару, містер Дальвус помахав мені рукою. Я з усмішкою на пів обличчя пошкутильгала в його сторону.

- Вітаю Хейлс, ти молодець. - чоловік усміхнувся і протягнув мені руку.

- Дякую! Без вас, я б це не зробила. - я поглянула на куратора і міцно потисла його руку у відповідь.

- Містер Рейс, має на тебе зуб? - запитав Дальвус Алтімор.

- Та трохи є. Ви ж мабуть в курсі мого "необачного вчинку"? - з соромом запитала я.

Куратор усміхнувся і кивнув.

- Та вся академія в курсі. Тепер ходжу з гордо піднятою головою. Пишаюсь, що мені пощастило навчати таку здібну дитину. - він затих на секунду, про щось міркуючи - Знаєш, якщо тобі буде потрібна моя допомога, обов'язково звертайся. - сказав містер Дальвус.

- Мені так приємно це чути. Дякую Вам! - було справді дуже приємно, аж хотілось задерти носа.

- Тримай марку Хейлс і продовжуй з тим самим запалом. - на прощання сказав містер Дальвус і пішов в сторону академії.

Я ж, з радісним обличчям сама попрямувала до дому. Ельса пішла одразу ж після того, як склала залік. Щей вибачалась, що не зможе залишитись, щоб підтримати мене, але я зовсім не образилась, зараз у неї є важливіші справи.

Головна вулиця Терикону, як завжди була заповнена перехожими. Я пленталась повільним кроком не помічаючи нічого навколо. Тіло нило від активного перенапруження і магічної недостачі, а мізки були зайняті роздумами про завтрашній екзамен і наближенням весілля Ельси. Після закінчення академії вона одразу розповість все батькам і зникне з нашого поселення. Мені було сумно від цього, але подруга була настільки щаслива, що я старалась їй цього не показувати.

- У тебе щось сталося, чому така сумна? - зненацька почулось над вухом.

Я аж підскочила від несподіванки.

- Тай! Ти мене налякав. Більше так не роби! - обурено сказала я.

- Вибач, не думав що наша смілива легенда чогось боїться. - насмішливо відповів він.

- Чому легенда? 

- Так весь наш загін тебе підвищив до цього рівня. Уже не можуть дочекатись твого вступу в наші лави. - Тай вказав на нашивку легіону на своїй куртці - Скоро будемо працювати разом. Ти ж мабуть уже в курсі?

- В курсі чого? - запитала я.

- Капітан Тантос написав запит до академії, про твоє зарахування до легіону, одразу після іспитів. - наставник дивився на мене і чекав доки ця новина дійде до моїх мізків.