Розділ 18

- З днем народження!!! Задувай свічки і загадуй бажання! - крикнули ми в один голос з Ельсою.

- Дякую дівчата! - відповів Нейт, широко усміхаючись. Хлопець прикрив очі на декілька секунд, а потім задув свічки під наші радісні крики.

Через останні події, я ледь не забула про свято свого найкращого друга, але добре що хоч згадала за день до цього. Нейт виглядав таким щасливим, коли відкрив двері і побачив нас з Ельсою, перед своїм порогом.

Вчора вночі, коли я повернулась до дому, подруга уже спала і мені нічого не залишалось, як теж поринути у сон. Але планам, які ми побудували, ще до зустрічі з ящерами - поспати і поніжитись до обіду, не судилось здійснитись. Ми прокинулись майже одночасно, десь о восьмій. Бажання розібратись з усім якнайшвидше, аж зуділо на пальцях, тому ми одразу ж почали обговорення нічних подій.

Слова, які говорила мені подруга - ранили душу. Спочатку вона була рішуче налаштована виконати свою обіцянку, але коли зустрілась поглядом з Реймондом, який був в іпостасі дракона, в той самий момент, її тілом неначе магічна іскра пройшла. Ельса не могла і не хотіла чинити їй опір... Вона детально описувала всі свої відчуття і ту магію, яка поєднала їх душі. Як та злилась з нею і тихо нашіптувала "він твоє все, ви нероздільні". А після того, як вони почали розмовляти і зовсім зрозуміла, що чекала лише цього чоловіка. Той хлопчина з нашого курсу, тепер здавався їй чимось незначним і уже неважливим, після того ковтка свіжого повітря, яке вона вдихнула разом з її драконом.

"Рей сказав, що не буде тиснути і чекатиме поки я все обдумаю." Говорила Ельса з рум'янцем на щоках і з зігнутою головою. Вона весь час уникала зорового контакту, неначе боялась побачити осуд в моїх очах.

Я обережно поцікавилась, чи подумала вона над тим, що робитиме далі. На що почула " Валері, я піду за ним, де б він не був...".

Мені було боляче це чути, я розуміла, що Ельса не може протистояти магії, яка вкорінилась в її серце і душу - відчуваючи себе повноправною господинею. На всі мої інші питання, була схожа відповідь, вона хоче поєднати своє життя і бути лише поруч з ним. Незважаючи ні на що, і навіть на батьків.

Злість, яка бурліла в мені від її слів, ледь не вирвалась на ззовні. Вона неначе хотіла нагадати Ельсі її вчорашню обіцянку - вбити дракона... Але я вирішила стриматись і не дати їй волю. Подруга не винна, що магія взяла над нею верх.

Я от теж молодець, зробила таку помилку, коли погодилась на друге життя, тому не мені засуджувати дії і думки Ельси.

Нейтан радісно усміхався, дивлячись закоханими очима, на дівчину, якій він був зовсім байдужим. Вона цього не помічала і раділа тому, що скоро останнє патрулювання, а далі закінчення академії. Але спочатку потрібно пережити переддипломну практику, яка розпочнеться якраз до початку сильних снігопадів. Навіть не віриться, що ми з Ельсою скоро закінчимо академію і отримаємо дипломи вершників, як же швидко пролетів час, особливо для мене.

Я чомусь зовсім не відчувала радості, хоч раніше це було моєю найбажанішою мрією. Як так вийшло, що один необачний вчинок, повністю змінив все моє життя і бажання...

Торт, який ми спекли разом з подругою, навіть в горло не ліз - хоча Нейту сподобався і він був дуже радий, приймати нас в своєму домі, а особливо Ельсу. Його матір і батько, після знайомства, залишили нас всіх на одиниці, під приводом термінових закупок деяких продуктів, для святкування дня народження сина.

Ми вчора оббігали всі крамниці, але знайшли йому хороший подарунок - сумку наплічник, яка стане у нагоді коли Нейт розпочне кар'єру вершника.

Він ледве приборкав, свою норовливу Лейлу. В зимній період, Нейту потрібно буде навідувати свою підопічну, щоб не втратити їх зв'язок, за час зимніх канікул.

Покидали дім іменника в гарному настрої, все ж Нейтан умів розвеселити, але гнітуча реальність одразу ж навалилась на плечі, як тільки я повернулась до дому. 

Мої сили так і не поповнились, тому я навіть не чекала відповіді від своє віверни, яка вночі використала майже останні краплі, щоб перевірити чи зможемо ми спілкуватись на відстані. Я сиділа і згадувала нашу розмову. Тереса сказала, що магія оточує нас, але я її так і не побачила, а після того, як спробувала помедитувати, щоб таким чином сконцентруватись, мені стало ще гірше. Мабуть я можу лише вивільнити її зі свого тіла, віддаючи назад до законної власниці - матінки природи. 

І що я взагалі роблю? Ненавиджу драконів, але намагаюсь магічно відновити сили. Для чого? Щоб уміти перекидатись на ящіра?

Протиріччя, які я відчувала роздерали душу і я не могла цим, ні з ким поділитись. Лише з Ельсою, але вона зараз одержима й закохана по вуха. Мені здавалося, що їй взагалі на все байдуже і на мене в тому ж числі.

Я зі злістю підвелась з підлоги і відкрила навстіж вікно. Підставляючи обличчя під потік морозного повітря. Сльози рікою стікали по щоках і неначе обпікали ніжну шкіру.

Я склала руки в мольбі і почала шепотіти, дивлячись на небо.

- Не хочу... Я не хочу бути драконом, будь-ласка! Почуй мене Деміург. Поверни мені моє людське життя... Врятуй і подаруй Тересі те, що вона заслуговує. Молю тебе...

Мене не чули, чи просто не хотіли чути. Я розуміла, що навряд чи зможу достукатись до неї, говорячи сама з собою, але кожного дня, кожну вільну хвилину, все-таки зверталась з мольбою за себе і свою віверну.

Я дійшла до крайнощів і навіть попросила у мами всі книги з цілительства, що у неї були. Перечитала купу непотрібної мені інформації, але того що шукала не знайшла і тоді я вирішила відправитись на пошуки у міську бібліотеку, але теж без толку. Кінець року і останні переддипломні екзамени швидко наближались, а я займалась пошуками інформації "як, померти лише на декілька хвилин". Напряму запитувати маму я не наважилась, тоді б у неї виникло дуже багато зайвих питань, тому вирішила шукати самостійно. Доречі мамі сподобалась моя раптова цікавість до її професії. Хоч я і до цього багато чого знала, але не те що мені було зараз потрібно... Звісно я б могла просто випити отрути, щоб померти, але гарантії, що Деміург знову поверне мене до життя - не було. А укотре ризикувати Тересою я ненаважусь, одного разу я вже так зробила і дуже шкодую про свої необачні дії.