Розділ 15

Ми зайшли до Ельси і вона попередила своїх батьків про те, що сьогодні залишиться у мене з ночівлею. Подруга зібрала деякі потрібні їй речі і ми вирушили до мого дому. Мама і тато, були раді знайомству з Ельсою, було видно неозброєним оком, що вона їм подобається.

На дворі стояла прохолода так як, уже була середина осені і невдовзі повинен випасти сніг, але нас це не зупиняло. Ми просто бродили вулицями і розмовляли, заглядаючи у кожну крамничку. Ці розмови "ні про що", добряче допомогали нам з Ельсою, відволіктися від проблем.

Після довготривалої прогулянки вулицею "магазинів і сувенірних лавок", ми всі разом вирушили в кафе, повечеряти. Нічого особливого і дорогого ми не замовляли, але страви були смачні і поживні.

Повертались всі щасливі, не голодні, але холодні. Тому мама заварила нам гарячий шоколад і ми з Ельсою облаштувались у моїй кімнаті, відігріваючись після прогулянки. 

За чашкою ароматного напою, ми довго обговорювали події цих двох тижнів. Ельсі було цікаво, дізнатися всі деталі, про які я розповіла їй мимохідь.

Я намагалась говорити тихо, на всякий випадок, щоб батьки ненароком нас не почули. За розмовами час йшов набагато швидше, адже ми вирішили не лягати і дочекатись драконів. Тим більше завтра вихідний так, що після того як вони підуть, ми виспимось до схочу.

- Ельсо, а ти часом не відчуваєш в собі ніяких змін? - запитала я подругу.

- Що ти маєш на увазі? -  вона зацікавлено поглянула на мене.

- Ну наприклад, може ти відчула, що у тебе стало більше витривалості, сили, спритності. - пояснила я.

- Ні. Нічого такого. - відповіла Ельса. - О! Валері. До мене тільки дійшло! Якщо ти дракониця, то по ідеї, в тебе повинна бути "пара". - вона подивилась на мене тим самим поглядом, а-ля свахи.

О, а я то думаю, що ж у мене все так "спокійно" зараз в житті, що прямо от чогось зовсім не вистачає.

- Сподіваюсь, що він не дочекався і помер. - з кислою міною сказала я.

Подруга посміялась з моєї відповіді, але її усмішка швидко згасла.

- Я знаєш про, що подумала. Якщо виявиться, що люди стали парами драконам, то це буде початком нової війни. Наш народ, не прийме такого. Просто уяви цей хаос, як безліч таких безмозглих створінь, летять на нашу територію, щоб знайти свою пару. Навряд чи нам вдасться впоратись з ними... - Ельса нахмурилась.

- Думаю, чорний не допустить цього. Вірніше я на це сподіваюсь. - сказала я 

- Я теж. - тихо повторила подруга.

Нашу розмову перервав шум за вікном.

- Вони тут. - я повернула голову в сторону Ельси і зрозуміла, що до цього моменту, вона надіялась, що все це лише вигадка. Я взяла подругу за руку, показуючи цим, що я поруч і не залишу її одну.

Подруга сиділа рівно, тримаючи спину і намагалась не дивитись в сторону вікна, яке в цей час тихо відкрилось.

- Судячи з реакції дівчини, ти їй уже все розповіла. - тихо сказав Аарон Росс.

- Так. Я не хотіла, щоб ви її тут залякали. - так само тихо відповіла я, грізно дивлячись в сторону дракона. 

Я встала з ліжка і підійшла ближче до ящіра. Ельса трималась позаду мене.

- Як тебе звуть? - звернувся він до моєї подруги.

- Ельса. - на диво спокійно відповіла вона.

- А де другий? - запитала я дракона.

- Реймонд чекає біля кордону. Я вирішив влаштувати цю зустріч, подалі від вашого міста. Так, що ходімо. - коротко відповів він, дивлячись на Ельсу.

- Я піду з вами! - сказала я склавши руки на грудях.

- Хто б сумнівався. - зітхнув дракон.

Ельса схвильовано поглянула на мене і я знову стисла її руку. Потім потягнула її до своєї шафи і дістала нам теплі речі.

Дракон чекав поки ми одягнемось, зайнявши себе розгляданням моєї кімнати. Як тільки ми були готові, він виліз у вікно і відштовхнувся від підвіконня, находу випустивши чорні шкіряні крила. Я настільки заворожено спостерігала за цим процесом, що ледь не забула чому ми взагалі тут зібрались.

Зависаючи в повітрі, правитель чекав поки ми виберемось на зовні. Я пішла першою, обережно вилізла і простягнула руку, дракон швидко підхопив мене немов пушинку і міцно обвив мою талію рукою. Я рефлекторно ухуполась за його шию. Було трохи незручно і соромно, ось так притискатись до цього чоловіка, чи краще сказати дракона, тому я намагалась майже не дихати, щоб не відчувати приємний аромат його занадто жіночих парфумів. Поки я боролась з собою, Ельса вилізла слідом і він підхопив її другою рукою.

Ми злетіли високо в повітря для того, щоб нас не помітили, через занадто яскраве місячне світло. Швидко минаючи кордон, дракон почав обережно спускатись вниз, де на нас чекав Реймонд.

Як тільки наші ноги торкнулись землі, ми з Ельсою одночасно відскочили від дракона. Він лише усміхнувся від наших дій і втягнув в себе свої крила.

- Привіт. - сказав Реймонд і усміхнувся.

Мій зір, відколи я стала драконом, значно покращився і мені вдалося добре розгледіти червоного дракона. Ще при першій зустрічі, я помітила їхню схожість з братом, але навідміну від Аарона, у Реймонда було руде волосся і блакитний колір очей, які сьогодні мали нормальний вигляд. Отже вони уміють їх приховувати.

Ельса, не гаючи часу, з войовничим настроєм підійшла ближче до червоного.

- Давай швидше розберемось з цим усім. - гордо задерши голову, сказала подруга.

Я пишалась її витримкою в цей момент. Стоїмо на території драконів, пізно вночі і зовсім беззбройні, а вона ні краплі не розгубилась. Яка ж сильна і смілива в мене подруга!

- Відійди. - сказав чорний дракон і взяв мене за руку, відводячи на велику відстань від Реймонда і Ельси.

Ми стали спостерігати за тим, що відбувалось. Реймонд різько втягнув в себе повітря і з його горла вирвався рик. Він почав стрімко змінювати форму. Ельса з криком кинулась тікати, а я з усіх сил рвонула в її сторону, але мене нахабно схопили міцні руки і притисли до свого тіла.

- Стій на місці і не рипайся. Якщо твоїй подрузі буде загрожувати небезпека, я сам зупиню Рея. - спокійним голосом сказав чорний дракон не відпускаючи мене.