Розділ 14

Чорт забирай... Оце я влипла. Мало того, що цей бридкий дракон не захотів відповідати на мої запитання, та ще й втягнув в цю історію ще одну людину. 

Спершу, побачивши його обличчя після пробудження, я була неначе на сьомому небі від щастя. Адже те, до чого я не могла дістатись, саме прийшло до мене в руки, і тепер мені не потрібно жертвувати своїм навчанням в академії. Але після розмови з цим... цим ящіром, я взагалі не знаю що робити далі. Тепер я не зможу задати йому питання, які мені важливі, допоки не приведу їм Ельсу...

Її подарунок, зроблений власноруч для мене, ящіри забрали з собою. 

В моєму серці кипіла злість, від цієї несправедливості. Я не можу ризикувати подругою, але якщо вони з нею не зустрінуться, то рознесуть пів міста, допоки не знайдуть. І чорний правитель, на цей раз, не буде зупиняти рідного брата.

Мама весь ранок намагалась "допитати" мене, чому я не в настрої, але що я могла їй відповісти? Вона запропонувала, сходити всім разом розвіятись, після мого патрулювання і я погодилась. Ця вся ситуація, що склалась сильно віддалила мене від рідних і це потрібно якось залагодити.

Дорогою до полігону я вирішила розповісти Ельсі всю правду, як би це дивно для неї не звучало. Саме вона повинна вирішувати, як діяти в цій ситуації. 

На цей раз, моїм наставником була жінка. Таша ні на мить, не зводила з мене очей. Після подій з Реймондом, легіону дали вказівку пильно стежити за практикантами. І от, як би я сьогодні утекла, від її уважного нагляду? Ми мало розмовляли на перервах, коли нашим вівернам потрібен був відпочинок, але Таша відповідала на всі мої питання, що радувало і давало можливість відволіктись від важких думок. А то я вже дійшла до стадії "жалість до дракона". Чомусь історія Рея навіювала на мене смуток. Але поглянувши на ситуацію з іншого боку, я раділа, що не лише люди втратили все після війни. Отже драконам теж зараз не солодко.

Я думала про той день, коли Рей прилетів на нашу територію. І згадавши всі деталі, зрозуміла, що тоді він тримав точний курс до Ельси, яка патрулювала західну частину міста, а я відволікла його на себе. Дивно, що навіть така дрібничка, як ремінець зроблений її руками, тримав в собі запах Ельси так довго і збив з напрямку дракона.

У мене по ідеї повинен бути такий самий нюх. Я вирішила спробувати його задіяти і сконцентрувалась. У мене вийшло з першого разу! Різноманітні аромати, переплітались між собою, утворюючи щось спільне і неосяжне. Спочатку мені було важко зосередитись на якомусь одному запаху, але через годину у мене більш менш виходило. Я вирішила повністю сконцентрувати свій нюх на Таші і скажу чесно, запах від неї був не особливо привабливим. Цікаво, з чим це пов'язано? За цим заняттям час летів набагато швидше.

Зір я вирішила не чіпати, все ж, це буде набагато помітніше чим нюх, а раптом ті вертикальні зіниці так і залишаться у мене після першої спроби. Так ризикувати я не могла, тому вирішила взагалі про це забути.

Після патрулювання, ми повернули своїх віверн на полігон і я сказала Ельсі, що після зустрічі з Нейтом, хочу поговорити з нею тет-а-тет. Нейтан, як завжди чекав нас у кафе.

Сидячи за столом, я дивилася на нього і розуміла, що за цей час, коли знаходилась під важкістю проблем, дуже сумувала за другом. За останній тиждень ми майже не бачились.

Мені було жаль Нейта... Якщо Ельса і справді пара тому дракону, то зрозуміло, що йому з ним не тягатись. Дракон просто так не відступиться. 

Нейт був таким щасливим, коли Ельса сказала, що вона не проти його компанії, лише поставила одну умову, щоб він не ліз до неї зі своїми залицяннями. Друг був згоден навіть на таку умову, лиш би мати можливість спілкуватися з дівчиною. Ех...

Мені от одне цікаво, що будуть робити дракони, коли все підтвердиться, але Ельса відмовиться від цієї участі? Зв'яжуть і заберуть в свої володіння? Підкорять її розум магією? Уб'ють? Е ні, я так просто свою подругу не віддам. Та і вона сама не погодитися, піти кудись з ненависним їй представником драконячої раси.

Але ж, як мені її захистити, якщо я навіть перекидатись не вмію... І якщо й зможу, то наврядчи мені вдасться вистояти самій навіть проти одного дракона... та щей їх вожака, який буде битись на користь брата. Чи постануть всі вершники легіону проти драконів, заради однієї людини?

- Валерііііі. Валері! Про що ти хотіла поговорити? - запитала мене Ельса.

- Вибач, я замислилась. - відповіла я.

Навіть не помітила, коли Нейт пішов, оце так подруга.

- Ну, я слухаю. - усміхнулась подруга.

- Не тут. Знайдемо безлюдне місце. - тихо відповіла я.

- Ти мене лякаєш. Все добре? - знервовано запитала подруга.

- Набагато гірше, ніж хотілось. - сумно відповіла я.

Ми зайшли в саме віддалене місце парку і присіли на лаву. Всю дорогу подруга намагалась випитати мене хоч щось, але я вперто мовчала.

- Ну говори уже, а то я більше не витримаю. - Ельса пильно дивилась на мене.

Я зібралась з думками і почала. Вирішила розповісти все максимально коротко, щоб не затягувати час.

- Тільки слухай і не перебивай. - попросила я.

Ельса кивнула, погоджуючись.

- В той день, коли за мною ганявся дикий дракон... Я померла. - подруга пропустила смішок, але коли поглянула на моє незворушне обличчя, її усмішка потухла. - Коли Тереса не змогла більше летіти, ми упали в озеро і я потонула. Прийшла я в себе, у повній темряві де, крім мене, була ще якась жінка. Вона запитала, чи хочу я жити і коли я відповіла, що так - я знову опинилась у воді. І я змогла з неї вибратись, але летіла я не на Тересі, та жінка була якимось божеством і перетворила мене на дракона... - я поглянула на подругу, намагаючись зрозуміти чи слухає вона всерйоз мою розповідь.

- Ти зараз не жартуєш? - здивовано запитала вона.

Я кивнула і продовжила.

- Той чорний дракон, який утихомирив червоного, після мого перетворення, ментально спілкувався зі мною. Я думала, що мені все це наснилося і вирішила нічого не розповідати, але того самого дня, пізно вночі, він прилетів до мене... і розпитував, як я стала драконом. Це був їх вожак... - подруга перебила мене.