Розділ 12

Я прокинулась за годину до будильника і почувала себе на всі сто. Але бадьорість і чудовий настрій, зникли одразу ж, як тільки я згадала події вчорашньої ночі. Я повільно сіла на ліжку і обхопила себе руками, намагаючись зупинити тремтіння в усьому тілі.

Тут був сам правитель драконів...

Чорт! Я ж заснула! Знайшла час, щоб спати! Але через ту дику втому, я перестала ясно мислити і мені потрібен був сон. Можливо це і на краще, все ж він пішов через те, що я заснула.

Дивно, що дракон залишив мене живою, після того, як я йому так грубо відповідала.

Я оглянула свою кімнату і потім звернула увагу на ліжко, яке було прим'яте зліва від мене. Зазвичай, коли я сильно втомлена, то сплю з однієї сторони. Він що лежав біля мене!? Я обережно взяла подушку і вирішила понюхати її. Від неї пахло ванілью, корицею і солодкою ватою. Він що користується жіночими парфумами? Це відкриття змусило мене засміятися, але цей запах мені дуже подобався.

Після того, як я нарешті подавила сміх, веселість зникла. Незнайомий чоловік, та щей дракон, лежав біля мене, поки я спала. Бррр. Мені стало неприємно від цієї думки. Але чому він взагалі біля мене лежав? На це питання, я навряд чи знайду відповідь.

Сподіваюсь він дізнався все, що хотів і більше сюди не посунеться. 

"Після цього, ти пробувала ще раз перекинутись?" Згадада я його питання. Перекинутись. Перекинутись на дракона! Ні, я не хочу ним бути. Чорт!

Єдине, що я могла зараз зробити, це волати на все горло і бігати колами по кімнаті, рвучи на собі волосся. 

"Ти хочеш жити?"  Саме таке питання задала мені та жінка. Так ось, яке життя вона мені подарувала. В шкурі ненависних мені драконів! Краще б я тоді померла...Я підійшла до зеркала і оглянула себе з ніг до голови, щоб переконатися у своїй нормальності і трохи заспокоїтися. Хоч зараз мені хотілось сидіти цілий день в кімнаті і плакати, але я не можу собі цього дозволити, потрібно йти на заняття.

Поки я збиралась, в голові постійно крутилися думки. Що робити і як бути далі? Хмм, як перекидатись на дракона, я не знаю. Отже, просто не буду цього робити і житиму далі, нормальним життям, забувши про всю цю історію. Ця думка окрилила мене, я швидко одягнулась і спустилась на кухню, щоб розповісти мамі про вчорашню пригоду і отримати від неї на горіхи. Вона уже дізналась про цю історію від тата, і він її трохи втихомирив так, що мама не сильно кричала. Про правителя драконів, вирішила поки замовчати, хто зна, як вони на це відреагують.

На заняттях, мені весь час кортіло розповісти Ельсі про мого вчорашнього гостя, але я не могла так ризикувати, а раптом він дізнається, що я патякаю про нього?

Якщо дракон непоміченим пробрався в наше містечко, то скоріше за все, тут є його шпигуни! Тобто весь цей час серед нас, могли жити безліч драконів, а ми про це і не підозрювали. Але ж їх легко відрізнити від людей, у драконів вертикальні зіниці. Я пильно оглянула всіх адептів в групі і не знайшовши нічого підозрілого, знову повернулась до роздумів. Можливо дракони можуть приховувати свій справжній вигляд магією? Точно. Я ж бачила своє відображення в дзеркалі і у мене були нормальні очі.

Лекцію я зовсім не слухала, всі мої думки були лише про драконів. Що я взагалі про них знаю? 

Мають другу іпостась, володіють магією, сильні, розумні і можуть прожити до тисячі років.

Тисячу років... Ехом лунало в моїй голові. Якщо та жінка перетворила мене на дракона... Це означає, що я теж буду жити тисячу років? О ні, ні. Сльози повільно почали душити з середини. Як вона могла? Чому не попередила одразу? Я б тоді вибрала смерть. 

І що мені тепер робити? Після років десяти, усі мої рідні і близькі зрозуміють, що я не старію і тоді це буде кінцем...

Після закінчення занять, я з усіх ніг побігла до дому, нічого не пояснюючи Нейту і Ельсі. Зараз мені хотілось лише плакати в подушку, що я і зробила.

І як бути далі? Розповісти все батькам, перетворитись на дракона і дозволити легіону себе вбити? Або ж... Знайти правителя драконів і дізнатись у нього спосіб, як мені знову стати людиною! Він же володіє магією, отже зможе повернути мене до колишнього стану!

Сльози, які до цього текли рікою - висохли. Якщо добре подумати, то тепер я, теж можу володіти магією, але як її використовувати ще поки не знаю. Отже, на даний момент, у мене лише одна надія і це Аарон Росс. Мені залишилося тільки вигадати, як безпечно пробратись на територію драконів і зустрітись з ним.

Аарон Росс 

Після того, як брат відпочив і набрався сил, ми з ним поговорили. Останнє, що він пам'ятав перед перетворенням - ледь чутний, знайомий йому аромат. Після цього його розум потьмарився і єдине чого він хотів - це джерело запаху. Дивно все це, але хоч якась інформація. Інші дракони, після того, як потрапляли в полон своєї другої іпостасі, нічого не пам'ятали.

Запах, що манив Реймонда, знаходився десь на території людей, але чому ж він тоді ганявся за тою дівчиною на віверні? Можливо вона і була тим джерелом запаху?

Цілий тиждень ми з Малкольмом намагались розібратись в цьому ділі. Висуваючи різні припущення.

Мій перший радник, був впевнений, що сама Деміург нарешті дослухалась, до прохання мого батька і створила Валері для того, щоб продовжити рід чорних драконів. І можливо після народження первістка, до всіх нас повернеться милість Деміурга. Я ж все це заперечував, адже після двох наших зустрічей, не відчув ніякого "тяжіння" до дівчини. Малкольм не погоджувався з цим і ми вирішили, що поки не будемо поспішати у своїх висновках і поспостерігаємо за нею.

Я навіть спробував поділитись магією з Сантою, щоб перевірити своє відкриття, але її запах ніяк не змінився. Сестра довго сміялась з моїх дослідів, а після того, як я попросив її понюхати мене, взагалі впала в істерику і сміялась до сліз. Я тут намагаюсь хоч щось розрулити, а їй весело, от невдячна. Потім я збагнув, що можливо все діло в тому, що ми родичі і спробував поділитись магією з нашою кухаркою. Баяна навіть не запитала, навіщо мені це потрібно. Хороша жінка, працює у замку скільки себе пам'ятаю, а саме головне не задає непотрібних питань. Її запах як і Санти, ніяк не змінився. Що ж це означає, що мені потрібно спробувати ще раз поділитися магією з тою дівчиною і побачити, чи вірніше понюхати, чи буде у неї, знову той самий, знайомий мені запах.