Розділ 11

- Тільки не кричи. - почула я знайомий голос, який лунав з мого підвіконня.

Від страху, в моєму горлі неначе став ком, який не дозволяв мені не те, що кричати, а взагалі дихати. Тому я зробила те, що змогла в цій ситуації. З усієї сили жбурнула книгою в невідомого.

- Якого біса?! Я просто хочу з тобою поговорити! - почулось шипіння зі сторони вікна.

Відійшовши від заціпеніння і набравши повні легені повітря, я приготувалалась закричати на все горло, але невідомий в один момент опинився в моєму ліжку, притиснув мене усім своїм тілом і закрив рукою мій рот. Я намагалась вирватись, але його міцна хватка, не давала мені навіть поворухнутись.

- Повторюю ще раз. Я не зроблю тобі нічого поганого. Мені потрібно просто поговорити з тобою. - тихо прошепотів чоловік в моє вухо. - Я зараз відпущу руку і якщо ти не закричиш, обіцяю, що всі, хто є в цьому домі, залишаться цілими.

Я розуміла, що зараз я знаходжусь у пастці цього навіженого чоловіка і мені потрібно підіграти йому, щоб він втратив пильність, а потім вловити момент і втекти до тата.

Я перестала вириватись і кивнула. Чоловік відпустив мене, встав з ліжка і увімкнув мій нічник. Після цього підійшов до вікна і примостився на підвіконня.

Я обережно підвелась і сіла на ліжку. Мені було страшно навіть дихати, про те, щоб поглянути в його сторону, не могло бути й мови. Єдине, що я могла зараз зробити, це вигадати хоч якийсь план втечі. Я почала шукати поглядом підходящу річ, якою можна буде вивести з ладу цього навіженого.

- Як тебе звуть? - запитав чоловік і вирвав мене з роздумів.

- Валері. - тремтячим голосом відповіла я.

- Аарон Росс. - чоловік зробив невелику паузу. - Я Правитель драконів. - сказав він і затих, ніби даючи мені можливість переварити цю інформацію - Що ж, давай не будемо ходити колами. Я тут для того, щоб дізнатися, яким чином ти перетворилась на дракона? - спокійно запитав він.

Правитель...драконів...в моїй кімнаті. Тіло моментально закам'яніло, а по шкірі пробігли тисячі мурах. Я розуміла, що мені кінець, як тільки я зроблю щось не так і ніякий план не допоможе, як і мій тато.

Повільно повернувши голову, я зустрілась з ним поглядом, від чого тілом пройшло, щось на подобі струму.

Зелені, злегка розкосі очі неначе підсвічувались в напівтемняві. І не тільки це відрізняло їх від людських. Саме вертикальні зіниці, робили їх до жаху страхітливими.

На вигляд дракон, був ненабагато старшим від мене. Високий, чорнявий і з короткостриженим по боках, волоссям.

- Відповідай на питання. І доречі, заради блага всього міста, я б не радив тобі, комусь розповідати про нашу "зустріч". - кровожерливо усміхнувся він.

Цей голос, я його десь чула раніше. Не дивно, що він здався мені знайомим. Отже те марення не було сном і я дійсно була драконом. Пауза затягувась, взявши себе в руки, я почала розповідати те, що він просив.

- Я тікала від червоного дракона, і моя віверна вибилась із сил. Ми упали в озеро і я потонула. Прийшла в себе в незнайомому місці, де була лише темрява і жінка...- почала я, але дракон мене перебив.

- Як вона виглядала?

- Обличчя я не запам'ятала, але у неї було довге чорне волосся і такого ж кольору одяг. - сказала я.

- Про що ви розмовляли? - нетерпляче запитав правитель.

- Вона лише запитала, чи я хочу жити. - відповіла я.

- І ти погодилась. - задумливо сказав дракон.

Я промугикала. 

- Після цього, ти пробувала ще раз перекинутись? - запитав він.

- До цього моменту, поки ти не заявився в мій дім, я взагалі думала, що це було якоюсь галюцинацією, від недостачі кисню, чи виснаженням. - я зло поглянула на чоловіка, який в цей час пильно оглядав мене. 

Чорт я ж в короткій піжамі. Я швидко схватила простирадло і накинула на себе. Дракон усміхнувся від моїх дій.

- Це все, що тобі потрібно було знати? - зі злістю запитала я.

- Так. - спокійно відповів він.

- Тоді попрошу покинути мій дім. - набравшись сміливості сказала я.

Брова дракона злетіла до гори, напевно він не чекав від мене такої зухвалості, я і сама не чекала, але мені дуже хотілося спати.

- Я піду, коли вважатиму це за потрібне. - сказав він серйозним тоном.

Слабкість в усьому тілі наростала зі швидкістю світла і чомусь мені уже було не важливо, хто зараз знаходиться в моїй кімнаті. Слухати питання дракона було важко, і я зробила саме нерозумне, що тільки могла.

- Ну тоді надобраніч. - спокійно сказала я і вляглась на ліжко. 

- Такого нахабства, я ще не бачив. - зовсім поруч сказав дракон.

- Я втомилась і хочу спати. - сонно відповіла я і провалилась у сновидіння.

Аарон Росс 

Ми дракони, створені з магії, і вона є нашим продовженням. Раніше джерело, робило нашу магію невичерпною, але з тих пір, як воно безслідно зникло, ми знайшли інший спосіб поповнювати свій резерв - стали витягувати магію з навколишнього середовища. Цей процес, відбувався повільно і спочатку потребував чимало зусиль. Зараз же ми робимо це навіть не замислюючись. Правда "якість", такої магії в рази менша.

Я дивився на дівчину, яка мирно спала на ліжку і розумів, що зараз вона занадто виснажена після перетворення і потребує магічного живлення. Деміург подарувала цьому дівчиську друге життя і іпостась дракона. І я не маю права, лишити її творіння цього подарунку, як і залишити у біді.

Я важко зітхнув і сів поруч з дівчиною. Обережно поклав руку на її плече і почав потроху наповнювати її тіло магією. Це діло не швидке, тим більше я не знаю, як її організм відреагує на це втручання. Через годину, моя спина затекла від незручної пози і я вирішив прилягти біля неї, на відстані витягнутої руки.

Невдовзі дівчина почала хаотично крутитись увісні, потім пригорнулась і закинула на мене ногу.

Ні, ну це вже ні в які рамки не лізе. Її дії розізлили мене і я уже хотів скинути з себе це нахабне дівчисько і піти, але вона почала щось бурмотати і я прислухався.