Розділ 6

Містер Дальвус Алтімор не бачив сенсу тримати мене на третьому курсі, тому йому вдалося домогтися мого переводу на четвертий. За його словами, зараз четвертокурсники на такому ж рівні як і я. Ми з Тересою настільки синхронізувались за цей час, що стали майже, як одне ціле. Нам довелось багато працювати під час і після заннять. Хоч за попередні два роки я вивчала різноманітну інформацію про віверн, але прогалини всерівно залишались. Неможливо знати все, тому весь свій вільний час я проводила разом з книгами і конспектами. Ці два з половиною місяці пролетіли як одна мить, і в кінці літа я здала усні екзамени і показовий політ на віверні. Після цього комісія, яка склалася з викладачів академії, погодила моє переведення. Сьогодні рівно місяць, як я навчаюсь разом з четвертим курсом і уже завтра наше перше патрулювання разом з елітним загоном. Я дуже хвилююсь з цього приводу, але дякуючи Нейту, уже не так сильно. Він знаходить слова, які додають мені більше впевненості. Хоч за цей час ми мало бачились, але він все рівно залишається моїм другом. Талісіїя стала триматись на ще більшій відстані від мене,  коли зрозуміла, що розкриття мого секрету ніяк не вплинуло на мої відносини з Нейтом, але його все рівно дістає, як і раніше. Як виявилось він досі має почуття до тієї дівчини, яка його відшила хоч і намагався все забути. Доречі, я з нею тепер на одному курсі і знаю, що Ельса закохана в нашого одногрупника, Сеймура. Ми потоваришували з нею ще в перший день мого перебування з четвертим курсом. Пізніше Нейт мені розповів, що це саме ТА дівчина, коли я вирішила їх познайомити. Ох, як же все складно. Моя симпатія до Нейтана трохи згасла і я цьому дуже рада. Напевно допомогла відстань між нами. Відтепер я можу спокійно сказати, що ми лише друзі. Сподіваюсь так буде і надалі.

- Знову в своїх книжках сидиш? - почулось над головою.

- Мгм. 

- Думаєш вони тобі чимось допоможуть завтра? - саркастично запитав він.

- Все можливо. - відповіла я не відриваючись від книги.

- Повір ніхто із членів загону не буде тебе запитувати скільки шипів на шиї віверни. - він вказав на мою книгу.

- Я знаю, це для загального розвитку. Перечитаю декілька разів, щоб краще запам'ятати. - пробубніла я нервово.

- Які плани на завтра? - запитав Нейт.

- Патрулювання. - коротко відповіла я.

- Я маю на увазі після. Відірвись від книги хоч трохи. - він закотив очі.

- Ми з Ельсою домовилися посидіти в кафе і вона навіть не проти твоєї присутності. Так, що якщо будеш мені заважати, то я тебе не запрошу піти з нами. - після моїх слів очі Нейта загорілись і він запитав на який час і де зберемося. Його хороший настрій злетів ще вище, тому те, що я планувала сьогодні повторити, так і залишилось в планах.

З бібліотеки ми пішли разом і Нейт провів мене до дому, навіть в гості зайшов і ми пили чай разом з моїми батьками. Після цього, мама ще довго мене випитувала про нього, адже вони вперше його побачили за весь час нашої дружби.

Повторити щось перед сном мені теж не вдалось, сон зморив, як тільки я лягла на подушку. І знову мені снився той самий сон, але тепер я не могла керувати своїм тілом і лише спостерігала за подіями. Після страшного реву дракон накинувся на мене і потягнув під воду. На цьому моменті я прокинулась. Голова безпощадно гуділа, а серце билось як навіжене. Напевно я занадто багато часу приділяю вивченню віверн і драконів. Все, після патрулювання буду цілий тиждень відпочивати. 

На базу загону патрулювальників ми летіли на вівернах разом з нашим куратором, містером Райнером Рейсом. Поки він вирішував питання з документами, ми знайомились з членами загону, які сьогодні будуть нести за нас відповідальність. Всього їх було вісім, тому нашу групу поділили навпіл і мені, як зазвичай останній в списку, випало бути самій. Ну що ж, я звикла. Мій " наглядач " був не особливо задоволений тим, що сьогодні йому доведеться возитись із адепткою, тому на всі запитання відповідав коротко і без особливого ентузіазму. В мене складалося таке відчуття, неначе він ніколи сам не був учнем. Таке його поводження було трохи образливим, але нічого не поробиш, потрібно звикати, що з нами панькатися не будуть. Тепер ми часто будемо виходити на патрулювання, щоб набиратись досвіду у старшого покоління.

Наставник Тай дістав мапу наших володінь і показав сектор, який ми повинні сьогодні патрулювати. Після його коротких настанов, ми зайнялись екіпіруванням, до якого входив теплий одяг і дві катани, що навхрест кріпились на спині. Закінчивши приготування, ми здійнялись у повітря. Моїм завданням було запам'ятати місцевість і кордони цього сектору, адже ми не маємо права перетинати кордон, який відділяє нас від драконів. Якщо я побачу одного із них, мені потрібно буде вистрелити сигнальною ракетницею чорного кольору, яка дасть знати всім іншим групам, що в нашому секторі проникнення і нам потрібне підкріплення. Червона ж ракетниця сповіщає, що відбулось лихо зі мною або наставником.

Сьогодні я повинна відлітати п'ять годин і самостійно повернутись на базу. Вівернам, після декількох годин польоту, був потрібен невеликий перепочинок, тому в кожній локації було відведене спеціальне місце, яке могло вміщати до трьох бестій.

Політавши дві години, Тай подав знак рукою, вказуючи на плато. Це був наш перший перепочинок. Після приземлення він запитав чи вдалося мені добре запам'ятати кордони нашої території. Я відповіла, що так і наставник дозволив мені самостійно патрулювати східну частину сектору. Буркотун буркутуном, але все-таки добрий раз дозволив, або просто йому набридло, що я таскаюсь за ним позаду. Тай наголосив на тому, щоб я не забула, коли побачу дракона, обов'язково посигналити ракетницею і тікати до нього. Я спокійно погодилась намагаючись не показувати скільки радості викликала у мене ця пропозиція. Ми випили чаю і перекусили бутербродами, після цього Тай ще раз повторив мені мої обов'язки і першим полетів патрулювати свій участок. Як тільки кігті Тереси відірвались від твердого грунту, на мене відразу нахлинуло відчуття повної свободи, необмежене полігоном і наглядачами. Нарешті я вільна, ми вільні! Моя щаслива бестія раділа не менше за мене і всіляко намагалась показати це, роблячи в повітрі різноманітні трюки. Мені теж хотілось дуріти і поводитись так само, як Тереса, але я розуміла, що повинна не забувати про свій обов'язок, тому намагалась час від часу стримувати цю неугомонну. Майже дві години пройшло з того моменту, як ми з Таєм " розійшлись " в сторони, тому я почала неспішно повертатись назад до місця відпочинку.