Розділ 4

- Ти уже вигадав щось цікаве? - запитала я Нейта, розміщуючи на столику свій молочний коктейль.

- Ти про що? - він поглянув на мене з нерозумінням.

- Про бажання. - нагадала я.

- Так у тебе ж вийшло приборкати віверну. - Нейт усміхнувся.

- Не з першого разу. Технічно я програла. Так, що загадуй. - я покірно приготувалась.

- Облиш. Це був лише привід задати тобі правильний настрій. - він відмахнувся.

- Добре. Як скажеш, але думаю буде чесно, залишити за тобою право загадати мені бажання. - запропонувала я.

Нейтан усміхнувся і кивнув.

- Розповідай по порядку. Як так вийшло, що бестія сама тобі покорилась? - запитав він.

- Не знаю, я досі в шоці від цієї ранкової події. Вона підійшла до мене так спокійно, неначе ми знайомі все життя. Це якось дивно. - відповіла я.

Сама цілий день думаю, як так сталось.

- Згоден. Це було досить дивно спостерігати, як щойно приборкана віверна захищає свого вершника. - Нейт задумливо почесав підборіддя.

- Спочатку я подумала, що вона лінива якась, після нашого польоту - що навчальна, але клейма приборканої на ній не було. Отже вона сама мене обрала. - припустила я.

- Виходить, що дитячі казочки про вершника, який врятував наше місто верхом на віверні, від нападу дикого дракона не брехали і це правда. Бестії можуть самі обирати гідного себе вершника. - хлопець взяв свій коктейль вказуючи на мене і відпив.

- Знаєш , я тут подумала. Можливо вона нащадок віверни, яких раніше виводили в неволі? - озвучила я ще один варіант.

- Я писав реферат на цю тему. Нащадки поневолених віверн переводяться і з часом мають менші розміри і силу, а твоя дибела така, не думаю. Доречі цікава загадка, чому в дикій природі вони розвиваються як потрібно, а в неволі чахнуть? Так би усім вершникам не довелося б ризикувати життям і приручати бестій. - мрійливо сказав Нейт.

- Так це було б значно простіше, але я зараз в деякій мірі відчуваю себе неповноцінною. - я схилила голову і почала повільно помішувати свій коктейль.

- Чому? Лері, це ж круто! Я думаю, що твоя бестія просто визнала тебе сильною. Не заморочуйся над цим. Якщо вона і надалі буде співпрацювати з тобою, то тоді тобі не доведеться цілий рік витрачати на її тренування і можливо тебе одразу переведуть на четвертий курс. Прикинь ти через три місяці зможеш разом з елітними загонами учитись патрулюванню. - радісно сказав хлопець.

- Звучить дуже круто, але навряд чи. Навіть якщо вона не буйна, потрібно буде багато часу, щоб навчитись працювати в парі. - пояснила я.

- Багато працювати доведеться в любому випадку, так що нам залишається лише запастися терпінням. О, а ти уже вибрала ім'я своїй бестії? - запитав Нейтан.

- Так, Тереса. - я посміхнулась згадавши момент, коли ця лінива і важна пані, полізла мене захищати.

- Тереса - захисниця. Красиве, їй підходить. - кивнув хлопець.

- Щей як! А ти вже обрав? - запитала його.

- Ще ні. Якось не можу визначитись. Можливо ти маєш якісь варіанти? - він пильно поглянув на мене. Мабуть чекає, що я зараз видам йому цілий список.

- Хм, думаю їй підійде ім'я Лейла. Вона ж повністю чорна у тебе. - запропонувала я.

- Мені подобається. Отже буде Лейлою. Дякую. - Нейт щиро посміхнувся.

- Чомусь я думаю, що твоїх майбутніх дітей, буде твоя дружина називати. - я зареготала.

- В мене буде час підготуватись. - він підхопив мій регіт.

Після того, як ми заспоїлись я нарешті наважилась запитати те, що давно хотіла знати.

- Можу я задати тобі особисте питання?

- Так, звісно ж. - Нейтан уважно поглянув на мене.

- Чому ти ні з ким не зустрічаєшся? Ми вже більше двох років спілкуємось і я ні разу не бачила когось біля тебе. - я затамувала подих. Хлопець хвилину подумав, важко зітхнув і потім сказав.

- Мені подобалась одна дівчина, але вона мене відшила.

- Це кепсько. Вона дурна, раз так зробила. Не зациклюйся, твоя обов'язково знайдеться. - впевнено сказала я.

- Якщо мені вдасться її знайти. Я вже четвертий день ховаюсь від Талісії. Вона схоже на мені звихнулась. Ти знала про це? - запитав Нейт.

- Ні, дізналась в той самий день що і ти. - відповіла я.

- Доречі, що між вами сталось? Помітив, що ви ці декілька днів не спілкуєтесь. - поцікавився він.

- Ми з нею посварились.

- Із-за чого? - Нейт з цікавістю дивився на мене.

- Не зважай, це наше дівоче. Помиримось. - запевнила його я, щоб відволікти від цієї теми.

- Знаєш, це якось дивно, дружили два роки і тут дізнаюсь такі подробиці. - продовжив попередню тему хлопець.

- Не знаю що й сказати, я теж біла під враженням. - я почала спокійно пити свій коктейль.

- Я теж не знаю, як себе вести в цій ситуації, адже сприймаю її лише як друга. І я їй про це сказав, але схоже мене не зрозуміли. - важко зітхнув Нейт.

- Згадаєш лихо... - я кивнула головою в сторону дверей. Нейт повернувся і важко видихнув.

Ходьбою від стегна, до нашого столику повільно наближалась Талісія. 

- Привіт голубкам! Про що воркуєте? - з радістю запитала вона і сіла за наш круглий столик.

- Голубкам? - запитав Нейт піднявши брову. 

- А що? Я щось не так сказала? - відповіла Талісія, зробивши здивоване обличчя.

- Ми ж не парочка, щоб нас так називати. - він серйозно поглянув на нашу " подругу ".

- Оу, а що Вааалері досі тобі не розповіла? - розтягуючи моє ім'я запитала вона. 

От бісова, підла ... ! Фарба гніву уже почала повзти на моє обличчя. Одним реченням зруйнувати нашу з Нейтом дружбу. Як він тепер на це відреагує? О ні ні ні.

- Що ти повинна була мені розповісти? - Нейтан з подивом поглянув на мене.

- Вибачте, мені вже час, подруги чекають. Була рада вас бачити! - це стерво єхидно усміхнулось і пішло в сторону виходу.

- Лері. - повторив Нейт - Що Талісія мала на увазі?

Я низько схилилась над своєю склянкою. Паніка повністю мене охопила. І як тут підібрати слова?

- Просто, коли ми почали спілкуватись ти... ти мені подобався. - запинаючись видавила я з себе.