Там, де болить кохання

Кохання в ролі катування

Я мучаю себе снами, де він мене обіймає.
Спочатку ніжно ласкає, а потім морально вбиває.
 Ця смерть неминуча й тягуча,
Ненависна та палюча.
 У квітах образи зникає
Рожевий пил, що очі застеляє.
Руками він давно вже не тримає,
Думками ж досі і не відпускає.
Він тільки біль терпіти й мовчати заставляє,
 А як прокинусь — знов заснути хочу,
Бо в тому сні він досі ще мені шепоче.
Шукаю ніжність серед тої тьми,
Де ми ще не були чужими нам людьми.
 І знов прокинусь — знов заснути хочу,
Вдивляюся в холодні, темні ночі.
Тому що там, у пастці тих розмов,
Здається катуванням вже вся його любов.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше