Розділ 33. Леді Вартова

Прокинулася я в будинку Окпіта. Так звали юнака, який зголосився бути провідником для моїх товаришів. Він походив із заможної міської родини, тому зараз я ніжилася на тонких простирадлах, вкрита пуховою ковдрою.

Що мені подобалося в цих перетвореннях на кішку і назад - усі рани, шрами, кров і бруд дивовижним чином зникали, і я поверталася до свого тіла, наче тільки-но вийшла з запашної ванни. Від волосся виходив тонкий аромат.

Побачивши, що я прокинулася, Зерд потріпав мене по волоссю. Коли-небудь зненавиджу його за цю звичку!

- Привіт, принцесо!

- Та годі, - пожартувала я. - У нас тепер є справжня принцеса!

Зерд став серйозним.

- Ірбіна в шоці від того, що сталося, вона насилу приходить до тями. Рігд не відходить від неї, хоча йому довелося нелегко - адже Ірбіна вважала його винним у своєму викраденні.

Я запитально підняла брови.

- Так, - немов виправдовуючись сказав Зерд. - А що вона могла подумати після всього, що сталося.

- Як Норісса? - запитала я, хоча й не сумнівалася в тому, що нитка Чорного Серця привела її до ладу, принаймні фізично.

- Баронеса тримається молодцем, хоча й втратила багато крові. Психологічно вона оговтується швидше, ніж принцеса.

- Я бачив тільки заключну частину її сольної вистави. Мушу зізнатися, це було вражаюче, - посміхнувся Зерд.

Нічого не скажеш, дівчина виявила рідкісну мужність. Якби Норісса не спромоглася прибрати прозору стіну, що заважала мені потрапити в зал, усім довелося б важко.

- Де Згверта? - згадала я.

Це питання останнім виникло в моїй голові перед тим, як я відключилася.

- Велика кішка добряче її пом'яла, - засміявся Зерд. - На той час, як вона оговталася, хлопці вже скрутили її. Тепер вона цінний свідок і дає свідчення.

- З Амедом усе гаразд, - Зерд попередив моє наступне запитання до того, як я встигла відкрити рота.

Амеду пощастило. За словами Згверти, договір Владики з Темними Силами дозволяв йому безкарно вбивати жінок. Але він не міг власноруч убити чоловіка - тоді він втратив би свою силу. Амед залишився живим тільки завдяки цьому пункту договору. За задумом Владики, його мали прикінчити вже в залі, але не встигли. Владиці занадто швидко довелося виявити свою справжню природу.

Я коротко переказала Зерду свої пригоди з моменту нашого розставання у володіннях Нордвінда, включно з візитом до Амайї.

Дещо йому вже було відомо від Норісси. Коли дівчина прийшла до тями, вона вивела моїх товаришів зі схованки змії через другі двері.

- Виявилося, у неї особливі стосунки з цією милою істотою, чиєю гостинністю ми так люб'язно скористалися.

- Не іронізуй, - дорікнула я Зерду. - Змію з трьома головами тут вважають втіленням Богині. І судячи з того, що розповідала Амайя, вона і справді наділена незвичайними можливостями.

- До речі, що з нею? - поцікавилася я.

- Норісса запевнила нас, що змію потрібно залишити в схованці. Її ложе-саркофаг, схоже, не таке просте.

Я згадала ложе змії у формі раковини зі стулками, що відчиняються.

- У ньому змія чекатиме відновлення Храму Світла, - продовжив Зерд.

Гаразд, досить валятися. Я чудово почуваюся.

- Я б хотіла одягнутися.

Він розуміюче кивнув і вийшов.

Усі зібралися у великій кухні, що одночасно слугувала їдальнею. Господарям довелося потрудитися, щоб нагодувати такий натовп гостей, а був час обіду.

Кріді вже був у нормі й ні на крок не відходив від Конфідуса, якому довелося гірше за всіх. Він страждав від нападів запаморочення і не міг тримати в руках зброю. Я розповіла про летючих створінь, яких бачила під час сутички.

Незважаючи на всі зусилля Кріді, еридіанину не ставало краще. Він вислухав мою розповідь, дивлячись на мене мутним поглядом. Час від часу його голова падала на груди, наче він був сильно п'яний. І тут мене відвідала несподівана думка. Разом із новим одягом із хазяйських запасів мені принесли талісман і ключ. Я розповіла Зерду про зілля і запропонувала спробувати, сподіваючись, що в зміненому стані Конфідус зможе побачити цю істоту і звільнитися від неї. На жаль, повернувшись у тіло людини, я більше не могла бачити цих дивних істот, але постаралася пояснити Конфідусу свій задум.

Для проведення ритуалу ми вийшли у двір. Еридіанина посадили на великий чурбак, інші розійшлися, утворивши коло, щоб Конфідус залишався в центрі. Я наблизилася й акуратно зробила укол, поспішно відійшовши, бо не уявляла, яка в нього може бути реакція на зілля. Ще живі були спогади про те, як він ледь не дістав мене мечем.

З нас усіх тільки Кріді міг побачити цю істоту. Він жестами пояснив, що треба привести коня, і, покладаючись на свій талант, що приманює таких істот, сподівався відвести його від людей.

Якийсь час Конфідус сидів нерухомо. Потім він кинувся на землю і став кататися по ній, як робила б людина, яка намагається збити полум'я. Кріді, як зазвичай, муркотів свою пісеньку. Раптово мене розібрав сміх - я згадала, наскільки недоречною вона здалася мені, коли я боролася з невидимою стіною. А між тим, не виключено, що саме Кріді допоміг Норіссі встановити зв'язок з Амайєю, настільки міцний, що їхньої об'єднаної сили вистачило на лазерний удар.