Розділ 29. Антарія (розповідає Норісса Нордвінд)

Після тривалої подорожі через океан нас привезли в місто. Дівчат, включно зі мною і моєю служницею Нью, вишикували у дворі фортеці. Досі ці люди не завдавали нам шкоди, і я сподівалася, що так буде й надалі. У ту хвилину, коли стара жінка, яку я вважала простою служницею, раптово перетворилася на владну пані та наказала схопити Нью, я зазнала потрясіння.

Моя нова служниця покірно ділила зі мною всі тяготи шляху, на відміну від вічно скиглячої Телі. Тому я була надзвичайно здивована, не розуміючи, чим вона могла викликати гнів пані. Худенька і світловолоса, зовні Нью була повною протилежністю цій жінці, що носила на грудях великий камінь. Чомусь мені запам'яталася саме ця деталь. На неї мимоволі падав погляд, викликаючи незрозумілий озноб. Згверта - як з'ясувалося пізніше, так звали даму, - крім Нью наказала схопити одного з охоронців, і мені це теж було глибоко незрозуміло. Я пам'ятала цю людину. Одного разу на палубі він спробував приставати до моєї служниці, але, наскільки я пам'ятаю, вона швидко його відшила.

Нью відчайдушно пручалася. Коли її повели, я раптом усвідомила, що залишилася зовсім одна. Це вивело мене із забуття, в якому я перебувала останнім часом. Думаю, цей стан почався після смерті моєї матері. Раптова хвороба забрала її три роки тому, і відтоді я жила немов уві сні.

Коридорами замку нас провели в покої, призначені для наречених. Як і на кораблі, всіх дівчат розмістили в одній великій кімнаті, розділеній на невеликі келії по периметру, з вільним простором у центрі. Хіба що обстановка тут була багатшою.

Нам не забороняли розмовляти, як це було на кораблі, але було помітно, що дівчата пригнічені. Приміщення було великим. Крім новоприбулих, тут було ще близько десятка полонянок. Здебільшого, вони були з родовитих родин і з різних причин були змушені вирушити через океан. Когось із них віддали за борги, а деяких відвезли силою. Серед останніх була дівчина, яка називала себе матійською принцесою. Її ім'я було Ірбіна.

Вона рано втратила матір і виховувалася батьком. Ірбіна виглядала сміливою і рішучою, і незабаром я перейнялася до неї симпатією. Дівчина розповіла нам історію зради її коханого, який насправді кохав іншу. Ірбіна вважала, що він організував викрадення, щоб позбутися її. Принцеса була глибоко вражена цими подіями і невдячністю людини, яку прийняла у своє серце і, кохаючи, навіть намагалася врятувати від королівського суду, коли непорядні вчинки жениха розкрилися.

Схожу історію розповіла Риніта. Вона була донькою дрібного землевласника з баронства на південь від Нордвінда. Згідно з угодою, її призначали в дружини впливовій за місцевими мірками людині. Але він не захотів чекати весілля і викрав її, коли Риніта мала необережність поїхати на прогулянку на самоті.

Спочатку викрадення їй здалося романтичним. Але коли майбутній чоловік не став пред'являти на неї права, а натомість відвів до незрозумілих людей, які згодом привезли її на корабель, Риніта зрозуміла, що відбувається щось недобре. Вона багато днів плакала, і навіть зараз, під час розповіді в її очах стояли сльози. Дівчина виглядала зовсім юною, їй ще не виповнилося п'ятнадцяти років.

Здавалося, що ця дівчина користувалася особливою прихильністю Згверти - та була з нею лагіднішою, ніж з іншими, і часто говорила, що Риніті призначена особлива роль.

Раніше я чула про те, що на Сході існують гареми. У наших краях багатоженство було заборонено законом, і дружина могла бути тільки одна. Звичайно, барони часто утримували одну або навіть кількох коханок. Це не було таємницею, але, як говорили, на Сході існують справжні гареми, і в один із них, як я припускала, ми всі й потрапили. Говорили, що господар гарему обирає двох-трьох фавориток і практично не торкається решти дівчат. Я дуже сподівалася потрапити в число цих інших.

Ще одна дівчина, Леталія, стала жертвою зради з боку старшого брата. Із самого дитинства він бачив у ній товар, який коли-небудь можна буде з вигодою продати, і відкрито говорив їй про це. Леталія була на десять років молодшою за свого брата. Дівчині нещодавно виповнилося сімнадцять, і на честь дня народження брат повіз її на ярмарок, пообіцявши, що вона зможе вибрати собі подарунки. Однак замість вибору красивих суконь брат привів її в док, де передав людям, які обіцяли йому щедру винагороду.

Кілька днів ми провели на новому місці спокійно. Нас ніхто не турбував, і ми займалися тим, що розповідали одна одній історії. Дівчата жваво обговорювали випадки з життя. Одна тільки Ірбіна трималася осторонь, здебільшого відмовчуючись. Вона теж розповіла свою історію, але після цього замовкла і замкнулася в собі.

В один із наступних днів Згверта, чи то наша наглядачка, чи то опікунка, оголосила, що завтра настане урочистий день, і п'ятьох із нас відведуть до Владики. Дівчата пожвавилися. Це означало, що обраних наречених одягнуть у дорогий одяг, гарно укладуть волосся і прикрасять квітами.

- Але я все ж трохи боюся, - зізналася одна з них після того, як пішла Згверта, - раптом я не сподобаюся Владиці.

Я помітила, що Ірбіна кинула на неї сердитий погляд. А трохи згодом вона відкликала мене вбік.

- Норісса, ти виглядаєш найбільш розсудливою з усіх цих дурепок, - тихо сказала вона. - Ти теж віриш, що ми станемо нареченими?

Я знизала плечима:

- А у що ще мені залишається вірити?

Ірбіна спохмурніла.

- Жоден чоловік у Матії не продасть свою сестру або наречену на Схід.