Розділ 10. Чужий корабель

На галері ми почули неприємну звістку: капітан доповів, що чужий корабель рухається швидко, і нам не втекти від нього. Кріді уважно вислухав (чомусь я вирішила, що це створіння чоловічої статі) доповідь разом з усіма, потім заклопотано скривився, схопив мене за рукав і потягнув униз. Він на диво непогано орієнтувався на кораблі, але коли ми спустилися вниз, забарився, і мені довелося показати свою каюту. Слідом за нами рушили Зерд і Амед. Капітану галери і Саєбу довелося залишитися зовні, оскільки каюта всіх не вміщувала.

Кріді посадив мене на ліжко і занурив пальці у волосся. Я відчула знайоме комфортне відчуття і зосередилася на тому, щоб вловити образи, які виникають. Цього разу встановити зв'язок виявилося простіше, проте образи, які передавав наш несподіваний союзник, йшли швидким потоком і були хаотичними. Я вловила тільки два поняття: "тікати" і "смерть". Подумки відключившись від вхідного потоку, я спробувала сфокусуватися на думці про те, що наші кораблі занадто тихохідні, тому нам доведеться прийняти бій. Потік образів перервався. Істота прибрала руки з моєї голови і метнулася до пояса. Опустивши погляд, я зрозуміла, що її зацікавив талісман. Кріді взяв його в руки, перебираючи намистини, як людина могла б перебирати чотки. Потім він блискавично зіскочив із ліжка, розчепирив пальці й дуже схоже зобразив велику кішку. Я посилено закивала головою, а істота повернулася на колишнє місце.

Тепер образи стали більш розміреними. Мені давали інструкції, як слід вести бій.

Два кораблі мають відійти на значну відстань, оскільки зброя ворожого корабля діє на відстані всього лише кілька десятків метрів, на більшій відстані вона безсила. Наш корабель має залишитися і прийняти бій, відійшовши від острова настільки, щоб з'явилася можливість маневрувати.

Паралельно я озвучувала ці інструкції Зерду.

Прибульці мають у своєму розпорядженні особливу зброю, яка б'є здалеку. Це схоже на те, як якщо б кидали важкі камені, тільки вони невидимі. "Щось на кшталт гравітаційного удару", - додала я від себе, сподіваючись, що Зерд мене зрозуміє. Якщо людина потрапляє під такий удар, це рівносильно тому, що на неї впав великий камінь. Якщо при цьому людина падає за борт, це означає вірну загибель. Тому всім слід сховатися в трюмі. По-справжньому сильні удари, здатні пошкодити корабель, можуть бути завдані з відстані до десяти метрів.

Окрім ударної дії, зброя створює навколо корабля захисне поле, тож метальні снаряди, так само як стріли та арбалетні болти, будуть безсилі проти ворожого корабля та його команди. Через це поле не можуть проникнути неживі предмети, але також це не можуть зробити і люди, іншими словами, абордаж фізично неможливий.

Єдину надію Кріді пов'язував із великою кішкою. Енергія талісмана робить її особливою, відмінною і від людей, і від тварин, завдяки чому вона може подолати захисне поле.

Іншого озброєння на ворожому кораблі не було. Гравітаційна зброя була настільки ефективною, що в прибульців не було потреби в чомусь іншому. Їй був потрібен невеликий час для перезаряджання, але який саме, я сказати не змогла.

Наш корабель має наблизитися на відстань абордажу, після чого мені слід скористатися талісманом, і в образі тварини проникнути на ворожий корабель, знищивши того, хто стрілятиме з гравітаційної зброї. Саму зброю слід скинути у воду - у цьому разі вона перестає працювати. На запитання, чи буде ще така зброя на кораблі, Кріді відповів ствердно, однак вона буде законсервована. Прибульці уникають її розконсервувати без нагальної потреби. А оскільки все має відбутися дуже швидко, більше нічого нам не загрожує.

Кріді не знав, які можливості існували в монстра на острові для дистанційного зв'язку зі своїми хазяями, і припускав, що прибульці можуть знати про присутність його самого на кораблі, але про мою присутність і талісман вони нічого знати не повинні, оскільки на острові я не з'являлася в образі кішки. Це мало захопити їх зненацька. Якщо вірити Кріді, ми могли сподіватися тільки на раптовість, бо інакше прибульці легко наздоганятимуть і розстрілюватимуть наші кораблі, нічим не ризикуючи.

Команда прибульців нечисленна. Кріді припускав, що крім ватажка, який використовує незвичайну зброю, на кораблі повинно бути всього дві людини. Принцип роботи корабля відрізнявся від відомого в цьому світі вітрильного і веслового ходу. Корабель прибульців обладнаний двигуном, що забезпечує швидкохідність і не потребує великої команди.

У випадку захоплення ворожого корабля всіх членів екіпажу необхідно вбити. На цьому Кріді особливо наполягав, і як виявилося пізніше, це було недарма.

Зерд наказав залишити на нашому кораблі мінімальну команду для маневрування. Усі інші на човнах переправляться на інші кораблі та відійдуть на безпечну відстань.

Відстань до ворожого корабля все ще була досить великою, тому ми вийшли на палубу. Зерд давав інструкції капітану корабля щодо маневрування. Ситуація ускладнювалася тим, що під час бою керманич не міг залишатися на палубі. Якщо вірити Кріді, це була вірна смерть. Тому можуть діяти тільки веслярі, а спостереження за супротивником необхідно вести через веслові шлюзи. На мій подив, Саєб сприйняв завдання з оптимізмом, побачивши в ньому новий для себе виклик, і заявив, що він залишиться на нашому кораблі й прийме бій. Залишився також Конфідус, а бійці, які не потрібні були для маневрування, сіли в човни і вирушили до інших кораблів. Слідом за цим ми знялися з якоря і взяли курс у відкрите море.

Капітан віддав наказ прибрати щоглу. Ініціатива Саєба не надто припала йому до душі, але він не наважився суперечити серу Вартовому. Зерд і Саєб, порадившись, вирішили рухатися на веслах назустріч ворожому кораблю. Коли відстань скоротиться до сотні метрів, усі, окрім керманича, мають спуститися в трюм, а керманич, якого прикривають щити, має залишатися біля штурвалу доти, доки відстань не скоротиться приблизно до тридцяти метрів. І тут Саєб категорично заявив, що бере на себе роль керманича.