Розділ 2. Кірт

Мої роздуми перервав стукіт у двері. На порозі з’явився Амед. Його манери, як завжди, різнилися від Зердових: він чемно привітався і запитав дозволу увійти.

— Заходь, — кивнула я.

Амед сів на тапчан і, глянувши на мене, тихо сказав:

— У лісі ви бачили птаха, правда?

Я мовчки кивнула, запрошуючи його продовжити.

— У нас, хесків, є легенди про таких птахів. Говорять, що на Сході живуть жриці, які здатні перетворюватися на птахів. Вони — посланниці Світла і можуть говорити з жінками, але залишаються невидимими для чоловіків.

Амед замовк, спостерігаючи за моєю реакцією. Моя головоломка почала складатися.

— У цих легендах сказано, що птахи є провісниками доленосних подій. Якщо їх бачать, це знак: на кону душа. І якщо жінка отримала таке видіння, вона має силу змінити те, що здається неминучим.

Він підвівся і вийшов так само несподівано, як з’явився.

Настала ніч. Мені спалося погано. Я не могла знайти спокою, навіть у замку, який раніше здавався мені безпечним. Страхіття мучили мене знову й знову. Спочатку я бачила скриньку, яка сама відчинялася, а з неї випурхувало намисто, що світилися білим світлом. Потім — благовидного чоловіка, що перетворювався на монстра і вбивав дівчат. Вони йшли до нього нескінченним потоком.

Від останнього сну я прокинулася з криком. Серце шалено калатало. Після кількох хвилин я змогла підвестися й умитися холодною водою. Це трохи допомогло.

Коли я нарешті вийшла зі своєї кімнати, на моє плече злетіла Білосніжка. Очі блищали, а слова прозвучали несподівано жорстко:

— Вир-р-рішуй, кр-р-расуня! Час вибир-р-рати!

Я повернулася до скриньки. Всередині лежав не коштовний амулет, як я уявляла, а простий на вигляд кірт — намистини, розділені дерев’яними вставками, що сходилися до великої кам’яної кульки з білим сяйвом у центрі. Це виглядало більше як талісман, ніж зброя.

Я взяла кірт у руки й уважно подивилася на малюнок скриньки. Він змінився. Тепер на шиї тварюки, що стояла за жінкою, був повідець, а жінка тримала його в руці.