глава1

Сьогодні в мою лавку зайшла дуже приваблива дівчина. Волосся кольору темного шоколаду із золотистим переливом, фігуриста, як лань, у сукні кольору ночі. Зайшла, дивиться, але чомусь нічого не питає. Зупинилася біля прилавку з срібними прикрасами. Довго ходила, дивилася і щось нотувала у маленький записник кольору смарагдової суниці. І десь через хвилин двадцять такий ніжний голосочок.

— Вибачте, тут хтось є?- і коли я вийшов з підсобки, це тендітне створіння мене побачила, продовжила. - Не могли б Ви мені розповісти про деякі прикраси?

— Звісно, юна леді! Про яку прикрасу йдеться?- і я почав дивитися на прилавок, який вказав її тендітний пальчик. Але її очі. Яскраво зелені очі...

— Розкажіть про цю! - і вона показала на доволі дивний кулон. Дракон з великими крилами, зелені очі та незвичний складений хвіст.

— У цієї прикраси довга історія, починаючи з каменів, які вбудовані, до самого виробу. Камені-очі — це справжні  смарагди, а камінь, що обрамляє хвіст рептилії — це діамант. Саму прикрасу зробив та привіз відомий на той час ювелірний майстер. Хоча саме цю прикрасу майже ніхто не знає,оскільки він привіз її майже перед своєю смертю, так і історія про неї доволі незвична. Розповідають, що на одному з родовищ дорогоцінних каменів відбувалася виставка знайдених каменів. Там були різні камені, різних відтінків і форм, проте найбільше йому запам'яталися маленькі камінці до карату яскраво-зеленого кольору смарагди та два діаманти, один прозорий, як сльоза необроблений діамант, інший – темний, як нічне небо без місячного сяйва.. Він викупив їх майже перед носом у доволі заядленого колекціонера, який прагнув захапати ці камені собі. Чому він так хотів саме ці камені, а не якісь інші, ніхто виживший з цієї історії не знає. Приїхавши до своєї майстерні, ювелір почав малювати макет свого виробу. Було дуже багато різних варіантів, проте одного разу, вночі, йому приснився дракон. Саме так було вирішено долю цих каменів. Срібний дракон із зеленими очима та неймовірно закрученим хвостом, на кінці якого примостився діамант, та такий же із іншим діамантом.  За ним почали полювати, він не міг ніде залишатися більше ніж на день. Хтось методично заганяв його як тварину на убій. Проте у дечому прорахувався. При від'їзді з одного міста було декілька доріг, і він вибрав ту, про яку чув, проте ніколи не був. Так він загубився від переслідувачів. І зайшов до мене в лавку. Він попросив прийняти його роботу та дав деяке доручення.

— Яке? - очі у дівчини зіяли бажанням зрозуміти, що відбулося.

— Про те, що він попросив я не можу сказати. Нажаль. З того часу пройшло багато часу, проте ця прикраса все одно залишалася тут.

— Вона чудова! - вона дивилася на неї з певною обережністю та неймовірним захватом. - Скільки вона коштує?

— Підвіска Вам сподобалась?

— Дуже!

— Тоді підемо до свитків шукати її вартість. Вона тут так давно, що вже не пам'ятаю.

— Гаразд.

Вони пройшли до підсобки, він обережно пропустив її попереду та попередив про сходинку.

— Вибачте, юна леді, чи не могли б Ви приміряти цю каблучку?– і запропонував їй кільце, на якому був зображений дракон, але без каменів, а з цільного срібла.

— Давайте.

Він уважно спостерігав за нею та каблучкою. Вона одягла її і навколо неї з'явився Оріон світла.

— Що відбувається?

— Кільце Вас вибрало, Леді.

— І що це означає?

— Те, що вам тепер уготований інший шлях. І це, - на його руках з'явився кулон з драконом,- тепер ваше.

— Просто так?

— Так. Я чекав на цей момент дуже багато часу. Удачі, Вибрана Драконом! Зустрінемося по той бік.

І з цими словами її перенесло кудись далеко, а дідусь, чи правильніше маг пішов слідом. В тому світі потрібні герої.

Летта Часу ©