пітьма

Наступного ранку Джейкоб почав свій день, як завжди. Він прокинувся рано, провів коротку розминку, яка стала звичною частиною його ранкового ритуалу. Потім  прийняв душ, охайно одягнувся і приготував собі чаю. Перевіривши ще раз записи з камер спостереження, він не помітив нічого нового, тому вирішив вирушити до свого улюбленого кафе.

Дорога до кафе була спокійною, а повітря наповнювалося свіжістю нового дня. Джейкоб насолоджувався тихим ранком, спостерігаючи, як місто поступово оживає. Дійшовши до кафе, він привітався з Генрі та Мартою, які вже чекали на нього за своїм столиком.

Після короткої розмови з друзями, Джейкоб зайняв своє звичне місце біля вікна. Він оглянув кафе, як робив це щодня, помічаючи кожну деталь. Йому здалося, що атмосфера була трохи напруженою, але він не надав цьому особливого значення, поки до нього не підійшла офіціантка.

Це була та сама офіціантка, яка завжди була привітною і доброзичливою. Однак сьогодні щось було не так. Вона виглядала трохи напруженою, її усмішка здавалася вимушеною, а в очах читалася тривога. Коли вона подавала меню, Джейкоб відразу помітив щось незвичне. Його гострий професійний зір снайпера помітив мініатюрне татуювання на зап'ясті офіціантки — перевернуту пентаграму.

Це викликало у нього негайне занепокоєння. Джейкоб знав, що цей символ має темний підтекст, і той факт, що він побачив його на зап'ясті офіціантки, яку він давно знав, не міг залишитися без уваги. Він намагався не видавати свого занепокоєння, але відчував, що щось тут явно не так. Його інтуїція підказувала, що це не випадковість, і що він наблизився до розгадки таємниці, яка його переслідувала.

З деякою тривогою Джейкоб зробив своє замовлення, намагаючись зберегти зовнішній спокій. Він обрав свій звичний сніданок: омлет з овочами, тост з авокадо та чашку чорної кави. Коли офіціантка відійшла, Джейкоб відкинувся на спинку стільця, намагаючись проаналізувати побачене.

Зазвичай під час сніданку Джейкоб насолоджувався кожною стравою, відзначаючи смак страв і майстерність приготування. Він їв повільно, зосереджуючи увагу на кожному шматочку, але сьогодні його думки були зайняті чимось іншим. Обстановка кафе, яка завжди дарувала відчуття затишку, тепер здавалася йому дещо напруженою.

Кожен ковток кави не приносив звичної насолоди, а думки про татуювання не покидали його. Він швидко з’їв омлет і тост, не затримуючись довше, ніж потрібно. Закінчивши, він випив останній ковток кави і, ледь стримуючи бажання негайно покинути кафе, спокійно розрахувався за сніданок.

Вийшовши з кафе, Джейкоб одразу ж попрямував до свого автомобіля. Його кроки були швидкими і впевненими, хоча всередині він відчував зростаюче занепокоєння. Він знав, що цей день обіцяє бути непростим, і, можливо, він тільки-но отримав важливий ключ до розгадки подій у місті.

Зібравшись із думками, Джейкоб одразу набрав номер Аліси. Відчуття тривоги змушувало його діяти швидко. Як тільки вона відповіла, він почав:

— Алісо, я щойно став свідком чогось дивного. У кафе, куди я ходжу щодня, офіціантка, яка раніше була привітною, тепер виглядала підозріло. Коли вона подавала мені меню, я помітив на її зап'ясті мініатюрне татуювання перевернутої пентаграми.

— Перевернута пентаграма? — перепитала Аліса, її голос став серйознішим. — Це може бути важливим. Ти впевнений, що не помилився?

— Повністю впевнений, — підтвердив Джейкоб. — Мій зір ніколи мене не підводив.

Аліса на мить замислилася, а потім запропонувала:

— Джейкоб, слухай. Повернися до кафе під час обіду. Спробуй знову замовити щось, але цього разу постарайся зав’язати з нею розмову. Можливо, тобі вдасться дізнатися, де вона була останнім часом і що означає це татуювання. Тільки будь обережним, не показуй, що підозрюєш щось.

Джейкоб на хвилину задумався над її словами, відчуваючи змішання цікавості та обережності.

— Добре, я так і зроблю, — відповів він. — Постараюся дізнатися більше, але якщо щось піде не так, я обов'язково дам тобі знати.

— Домовлено, — сказала Аліса. — Бережи себе, Джейкоб.

Вони попрощалися, і Джейкоб сів у машину, вже обмірковуючи план дій на обід. Він усвідомлював, що це може бути небезпечно, але також розумів, що не може упустити шанс дізнатися більше про цей загадковий символ і його зв'язок із подіями в місті.

Отже попрацювавши до обіду Джейкоб вирішив завітати до кафе на обід. Він якраз був поруч. Висадивши пасажира він попрямував до закладу. Припаркувавши авто на узбіччі чоловік відчинив знайому йому двері та зайшов усередину. Сівши за свій улюблений стіл почав чекати на офіціантку. Вона швидко підійшла, прийняла замовлення та пішла у справах.

Коли офіціантка повернулась із замовленням, Джейкоб, намагаючись виглядати невимушено, запитав:

— Я кілька днів вас не бачив. Ви взяли вихідні чи десь відпочивали?

Офіціантка, яка раніше була дуже привітною, відразу ж відчула загрозу. Її погляд став настороженим, і, уникаючи прямого контакту очима, вона відповіла:

— Так, у мене були деякі справи... нічого особливого, — вона відвернулася, ніби намагаючись знайти, чим зайняти руки, але Джейкоб помітив, як вона трохи напружилася.

— Сподіваюся, все гаразд? — продовжив він, намагаючись зберегти легкий тон.