6

Частина 6. Де українські коктейлі стають зброєю, а сестер плутають усі, включно з котами

Субота. 19:00. Ми сидимо в новому барі «Січ», який відкрився на Подолі. Тут пахне деревом, медом і чимось таємничим. На стінах — вишивані рушники, старовинні картини, а замість звичних ламп — глечики зі свічками. У центрі залу — величезний бар, за яким стоїть мій друг Павло.

Павло — мій однокурсник. Ми познайомилися на першому курсі, коли він випадково облив мене пивом у студентській їдальні. Він одразу ж вибачився й сказав: «Це був не я, це пиво само вирішило познайомитися з тобою». І я зрозуміла, що ми будемо друзями. Він високий, темноволосий, з вічно розпатланим волоссям і величезними зеленими очима, які світяться, коли він говорить про коктейлі. Бо Павло — бармен. І він створює напої, які називає «українськими коктейлями з душею».

— Сьогодні я приготував для вас дегустацію, — каже Павло, ставлячи перед нами шість келихів різного кольору. — Кожен коктейль має назву, пов'язану з Україною. Ось, наприклад, «Кобзар». Там є горілка, мед, імбир і трохи вишневого соку.

— Звучить як ліки, — каже Даша.

— Ліки для душі, — усміхається він. — А це — «Чумацький шлях». Там є настоянка на чорносливі, коньяк, трохи кориці й меду.

— Я хочу спробувати! — вигукує Даша, простягаючи руку.

— Не поспішай, — сміється Павло. — Усе має свій час.

— Ти — філософ, — каже Даша.

— Я — бармен, — поправляє він. — Але бармени теж можуть бути філософами.

Я пробую «Кобзар». Він теплий, імбирний, з гіркуватим присмаком меду. Він нагадує мені бабусин чай, але з характером.

— Це смачно, — кажу я.

— Я знаю, — посміхається Павло. — Я завжди знаю, що подобається моїм гостям.

У цей момент відчиняються двері, і заходять дві дівчини. Одна — Катя. Я впізнаю її за блакитними очима й білявим волоссям. Друга — така сама. Ті ж блакитні очі, те ж біляве волосся, та ж посмішка. Але інша. Вона тримається інакше — трохи скромніше, трохи тихіше.

— Катю! — кричить Гоша, махаючи рукою.

Вона підходить, а за нею — її сестра.

— Це — моя сестра-близнючка, — каже Катя. — Олена. Вона вчиться на біолога.

— На біолога? — перепитує Даша. — А ти — на акторському. Ви — протилежності?

— Ми — дві половини одного цілого, — усміхається Олена. — Я — спокійна. Вона — вибухова.

— Але нас постійно плутають, — додає Катя.

— Як нас можна сплутати? — питає Гоша. — Ви ж різні.

— Ми однакові зовні, — каже Олена. — Але я не ношу сережки. У Каті — сережки у вигляді зірочок.

— А ще я завжди посміхаюся, — додає Катя. — А вона — ні.

— Я посміхаюся, коли є причина, — заперечує Олена.

— Ти — причина моїх посмішок, — каже Катя, обіймаючи сестру.

— Милі, — каже Даша. — Я хочу бути такою з кимось.

— Ти — зі мною, — нагадує Павло.

— Ти — бармен, — сміється вона. — Це не рахується.

— Я — бармен із душею, — ображається він.

19:30. Починається дегустація.

Павло розливає коктейлі, розповідає про кожен. Даша коментує кожен коктейль, ніби вона — сомельє.

— «Кобзар» — це класика, — каже вона. — А ось «Чумацький шлях» — це вже про пригоди.

— А що це за зелений? — питає Катя.

— Це «Соловейко», — каже Павло. — З горілкою, лимонним соком, м'ятою й цукровим сиропом.

— Смачно, — каже Олена.

— Ти п'єш? — дивується Катя. — Ти ж не п'єш!

— Я п'ю, коли смачно, — каже Олена.

— Ти — загадка, — сміється Катя.

— Я — твоя сестра, — поправляє Олена. — Це те саме.

20:00. Ситуація стає ще заплутанішою, коли Гоша намагається пригостити Катю коктейлем, але помилково дає його Олені.

— Ось, тримай, — каже він, простягаючи келих «Соловейка».

— Дякую, — каже Олена, беручи його.

— Зачекай... — Гоша завмирає. — Ти — Катя?

— Ні, — усміхається Олена. — Я — Олена.

— О, — червоніє Гоша. — Перепрошую.

— Нічого, — каже вона. — Я звикла.

Катя сміється.

— Я ж казала! — вигукує вона. — Вас усі плутають!

— Я б не сплутав, — каже Павло. — У неї — інший погляд. І вона тримає келих інакше.

— Ти — справжній бармен, — каже Даша.

— Я — спостерігач, — поправляє він.

20:30. Павло приносить новий коктейль — «Козацький», яскраво-червоний, із полуницею, перцем чилі, горілкою й соком граната.

— Це для сміливих, — каже він. — Хто спробує?

— Я, — викликається Даша.

Вона п'є. Її очі розширюються, вона кашляє, але посміхається.

— Гостро, — каже вона. — Але смачно.

— Ти — героїня, — каже Павло.

— Я — легенда, — поправляє вона.

— Спробуй, — каже Катя, передаючи коктейль Гоші.

Він п'є. Його обличчя червоніє, очі стають вологими.

— Я — козак, — каже він.

— Ти — наш козак, — сміється Денис, який сидить поруч із Максом.

Макс пробує «Козацького» й залишається спокійним.

— Ти — людина-скеля, — каже Денис.

— Я просто п'ю повільно, — відповідає Макс.

21:00. Гоша п'є вже третій коктейль. Він плутає сестер знову.