33

Частина 33. Де Максим хоче допомогти, але все йде не за планом

Вівторок. 10:00. Я сиджу на кухні з чашкою кави, коли Максим заходить із величезним журналом у руках. Він сідає поруч, кладе журнал на стіл, і я бачу назву: «Весільний стиль. 1000 ідей для ідеального дня».

— Я хочу допомогти, — каже він.

— Ти? — я піднімаю брову. — Серйозно?

— Серйозно, — він відкриває журнал. — Я вибрав кілька варіантів запрошень і букетів.

— Це ж моя справа, — кажу я. — Я хочу зробити це сама.

— Але я хочу бути поруч, — він бере мою руку. — Я хочу, щоб наше весілля було спільним. Не тільки твоїм.

Я дивлюся на нього, і моє серце тане.

— Добре, — кажу я. — Але якщо ти запропонуєш щось незвичайне, я маю право сміятися.

— Домовились, — усміхається він.

10:30. Ми сидимо за столом, гортаємо журнали. Максим показує на перший варіант запрошень — класичні, білі, із золотим тисненням.

— Це красиво, — каже він. — Аристократично.

— Нудно, — кажу я. — Наше весілля не має бути нудним.

Другий варіант — з фото наших котів.

— Коти? — я сміюся. — Ти хочеш запросити гостей через котів?

— Вони ж частина нашої родини, — каже він. — Люди зрадіють.

— Я люблю котів, але не хочу, щоб вони були на запрошеннях.

Третій варіант — з малюнками соку.

— Це вже занадто, — сміюся я. — Я пролила сік один раз.

— Це наша легенда, — усміхається він.

— Легенда залишиться в нашій історії, але не на запрошеннях.

Четвертий варіант — квітковий, ніжний, з акварельними трояндами й лавандою.

— О, — видихаю я. — Це воно.

— Серйозно? — він дивиться. — Ми обираємо троянди?

— Так, — кажу я. — Вони нагадують мені той вечір на березі. Коли ти зробив мені кільце з квітів.

Він усміхається.

— Тоді — квіти, — каже він.

І я знаю, що ми обрали правильно.

11:30. Тепер — букет. Ми гортаємо журнали з квітами. Максим показує на пишний букет з півоній.

— Це королівський букет, — каже він.

— Великий, — кажу я. — Я втону в ньому.

Другий варіант — польові квіти, ромашки, волошки.

— Це для села, — кажу я.

— Ти ж любиш село, — каже він.

— Я люблю, але не на весіллі.

Третій варіант — букет із сукулентів.

— Якщо ти впадеш, вони не загинуть, — усміхається він.

— Ти вважаєш, що я впаду? — ображаюся я.

— Ти завжди падаєш, — він бере мою руку. — Це частина твого шарму.

Я зітхаю, але всередині сміюся.

Четвертий варіант — ніжний, повітряний, з білих троянд, лаванди та маленьких зірочок гіпсофіли.

— О, — видихаю я. — Це воно.

— Знову квіти? — питає він.

— Це не просто квіти, — кажу я. — Це — символ. Троянди — як ти, сильні й красиві. Лаванда — як спокій, який ти даруєш мені. А гіпсофіла — як я, легка й повітряна.

Він дивиться на мене довго, а потім цілує мою руку.

— Ти геніальна, — каже він.

— Я знаю, — усміхаюся я.

Увечері Ліза, Оксана, Соломія й мама збираються, щоб побачити вибрані варіанти. Я показую їм запрошення, букет.

— Це ідеально, — каже Ліза.

— Ти обрала найкраще, — додає Оксана.

— Я пишаюся тобою, — каже мама.

— Я теж, — додає Соломія.

Я дивлюся на них, і моє серце переповнює тепло.

— Ми разом зробили це, — кажу я.

— Разом, — погоджується Ліза.

А Космос, який сидить на підвіконні, нявкає, ніби каже: «Я теж допомагав!».