30

Частина 30. Де бос готується до освідчення, а організатори пропонують усе, крім нормального

Вівторок. 14:00. Максим сидить у своєму кабінеті й дивиться на екран комп'ютера. Перед ним — список компаній, які організовують романтичні події. Він уже третю годину шукає ідеальне місце, щоб освідчитися мені.

Він натискає кнопку виклику.

— Зайдіть, будь ласка, — каже він у селектор.

За п'ять хвилин у кабінеті збираються Ліза, Оксана, Андрій і Марія Іванівна (яка принесла каву). Усі дивляться на нього з цікавістю.

— Я хочу освідчитися Марічці, — каже він прямо. — І мені потрібна допомога.

— О! — Ліза плескає в долоні. — Нарешті!

— Я думала, ти вже зробив це, — каже Оксана.

— Я зробив це, — каже Максим. — Але тепер я хочу зробити це офіційно. Красиво. Незабутньо.

— І щоб вона не втекла, — додає Андрій.

— Вона не втече, — усміхається Максим. — Але я хочу, щоб це було ідеально.

Він показує їм список компаній.

— Я викликаю їх сюди. Вони запропонують місця. А ви допоможете мені вибрати.

Ліза сяє.

— Це буде найкраще освідчення в історії!

— Головне, щоб не в басейні, — бурчить Андрій.

15:00. У кабінеті — три представники різних компаній. Перший — чоловік у смокінгу, із блокнотом і ручкою. Другий — жінка в рожевому костюмі, із планшетом. Третій — молодий хлопець із дредами й усмішкою, яка займає півобличчя.

— Пане Коваленко, — починає чоловік у смокінгу. — Ми пропонуємо вам найромантичніше місце в Києві — оглядовий майданчик на Володимирській гірці. Захід сонця, шампанське, квіти. Ідеально.

Максим киває.

— Далі.

— Або ж — дах вашого ж офісу, — каже жінка в рожевому. — Ми можемо прикрасити його тисячею свічок. Це символічно, бо ви зустрілися тут.

— Я вже водив її на дах, — каже Максим. — Хочу щось нове.

— Тоді — ботанічний сад, — пропонує хлопець із дредами. — Серед квітів. Увечері, з ліхтариками. Вона відчує себе феєю.

— Гарно, — каже Максим. — Але не те.

— А що ви хочете? — питає чоловік у смокінгу.

Максим замислюється.

— Я хочу, щоб вона зрозуміла: я люблю її. Щоб це було несподівано, але красиво. Щоб вона запам'ятала це назавжди.

— Тоді — аквапарк, — раптом каже хлопець із дредами.

— Що? — Максим витріщається.

— Аквапарк, — повторює хлопець. — Ви катаєтеся на гірці, а на виході — вона падає прямо у ваші обійми. Ви тримаєте кільце в руках. Вода, бризки, романтика!

— Це не романтика, — каже Ліза. — Це травматизм.

— Або зоопарк, — пропонує жінка в рожевому. — Ви стоїте біля клітки з левами, вона дивиться на тварин, а ви стаєте на коліно. Лев ричить на знак підтримки.

— Вона злякається, — каже Андрій.

— Або — кінотеатр, — додає чоловік у смокінгу. — Ви дивитеся романтичну комедію, а в найзворушливіший момент ви вимикаєте проектор, включаєте світло й стаєте на коліно.

— Я хочу, щоб це було наодинці, — каже Максим. — Без глядачів.

— Тоді — парк атракціонів, — не здається хлопець із дредами. — Ви катаєтесь на колесі огляду. На самому верху ви зупиняєте кабінку й кажете: «Я люблю тебе». Вона не зможе втекти.

— Це звучить як пастка, — каже Ліза.

— Так, — усміхається хлопець. — Романтична пастка!

Максим зітхає.

— Хтось може запропонувати щось нормальне?

Усі мовчать.

— Може, просто вечеря на березі Дніпра? — пропонує Андрій. — Захід сонця, квіти, музика. Без левів, аквапарку й колеса огляду.

Максим дивиться на нього.

— Ти — геній.

— Я знаю, — каже Андрій.

— Вечеря на березі, — Максим повертається до організаторів. — Організуйте це. Свічки, квіти, жива музика. І щоб ніхто не заважав.

— Зробимо, — каже чоловік у смокінгу.

— Але якщо щось піде не так... — починає Ліза.

— Я не дозволю, — каже Максим. — Я хочу, щоб це було ідеально.

— Як ти, — усміхається Ліза.

Він посміхається.

— Як ми, — поправляє він. — Як наша команда.

Він дивиться на них, і всі розуміють: це буде найкращий вечір у їхньому житті.

Увечері, коли я повертаюся додому, Максим цілує мене в щоку.

— Я кохаю тебе, — каже він.

— Я тебе теж, — кажу я.

Він дивиться на мене з ніжністю, і я не знаю, що він планує.

Але я відчуваю: щось готується.

І це буде незвичайно.