Таксі для тіней
Коло звузилося
Андрій залишився сам.
Навігатор мовчав.
Він не знав, куди їхати.
**"Може, все вже скінчилося?.."**
Він витер лоб, спітнілий від напруги.
Повільно опустив голову на кермо.
**Тихий дзвін.**
Телефон.
Повідомлення.
**"06:30. Останній виклик. 07:00. Дім."**
**"Дім…"**
Він повільно підняв голову.
Світло почало пробиватися крізь дощ.
Не сонце. Світло ламп.
Попереду — знайома вулиця.
Його вулиця.
Машина рушила сама.
Андрій не тримав керма.
Він бачив, як будинки повільно пропливали повз.
І ось… його дім.
На ґанку стояв **він сам**.
Молодший. Чистий. Спокійний.
**"Ти вже тут."**
**"Це кінець?"**
Молодший Андрій злегка всміхнувся.
**"Це був тільки шлях. Але вибір завжди твій."**
Дверцята повільно відчинились.
Холодний ранок зустрів його сирістю й порожнечею.
**"Вийти чи залишитися?"**
**"Я більше не боюся."**
Він зробив крок.
**Скрип.**
Темрява не поглинула його.
Світло розливалося м’яко, мов туман.
#28 в Містика/Жахи
#331 в Сучасна проза
Відредаговано: 13.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
