Маємо те, що маємо

В книзі «Сонячний камінь» проаналізовані особливості агресивного характеру наших пращурів, які присутні і в наших генах. Згаданий там і закон еволюції, який в сучасному Інтернеті зветься «ефект сотої мавпи». Ця інформація дає підстави сподіватись, що не так вже й погано з перспективами нашої еволюції, достатньо лише збудувати таку систему освіти, яка спонукає, привчить дітей працювати над власним самовдосконаленням. Навіть в тому випадку, коли лише 3 % дітей здатні це зробити досконало, нам допоможуть ті, які могли би бути геніями, якби не сучасна школа.

Згідно закону еволюції всі наукові відкриття та досягнення в історії людства відбуваються саме тоді, коли кількість дослідників досягала відповідної для цього відкриття критичної маси людей, які працюють над вирішенням цієї проблеми.

Отже, від кожного з нас залежить, яке у нас буде суспільство, треба лише визначити, на що ми маємо спрямувати всі свої зусилля. Кожен з нас здатен спробувати зрозуміти що відбувається в країні і навколо і робити зміни в собі, навколо себе  і тим сприяти поширенню цих змін на усій планеті.

В Інтернеті прочитав і про дослід над щурами, коли їх примусили доставати харчі, пірнаючи через заповнений водою тунель. Потім щурів поділили на типи:

Паханів різних ступенів, які самі в воду не лізли, а харчі забирали у тих, хто винирнув;

Терпил, які їли після того, як у них вже перестали забирати ті, хто наївся;

Самодостатніх, які самі діставали харчі і не дозволяли забрати у себе.

Дослідники повторили дослід з іншими групами, в які зібрали по кожному типу окремо паханів, терпил та самодостатніх. Кожна група розділилась на ті самі типи.

Висновки напрошуються самі:

-Обставини можуть зламати і сильний характер

-Навіть слабкий характер може перемогти в боротьбі з рівними у тому випадку, коли обставини цьому сприяють.

Нинішній рівень розумності людей значно збільшився від первісного, але ті самі прошарки, успадковані від щуровидних пращурів, дійсні досі. Свої цінності, своє бачення кращої долі кожна окрема людина вибирає для себе сама. Свідомість розуму людини зростає набагато повільніше, ніж фізична зрілість органічної оболонки мозку.

Людство зрозуміло, що війни неможливі, коли для всіх діють одні закони, була не одна спроба створити світову імперію. Сильні особистості не раз були на чолі великих держав, але війни це не припинило. Вже починає діяти «критична маса адекватно думаючих особистостей»  (після досягнення критичної їх чисельності) в суспільстві всі починають розуміти - наприклад, хто і як краде чи бере хабарі – і правосуддя виконує свою роботу…

ХХ століття світовими війнами навіть сприяло створенню прообразу держави, на чолі якої не сильна особистість з своїми прихильниками, а спілка очільників різних держав планети.

Але ці окремі держави орієнтуються не на розумне співіснування на планеті, а на захист сильних осіб власної країни від тих, кого вони грабують. Бидло не здатне уявити, що той, хто думає не так, як він, може бути щирим та безкорисливим. Воно переконане, що реформаторам платять вороги. Інтелектуальна частина бидла схожа на комп’ютер, який здатен виконувати складні операції заданої програми, але не здатен сумніватись в правильності програми чи змінити її.

Агресія ядерної держави проти України може стати останньою війною на планеті – як в негативному, так і в позитивному тлумаченнях визначення «остання».

Треба з дитинства виховувати громадян, поки не виросли бидлом. Ті діти, які я згадав с досвіду соціального педагога, бидлом ще не були. А словами доросле бидло не перевиховати. Ніщо так дорого не обходиться, як власна байдужа дурість.

Школа – храм науки, в якому держава бажає виховати громадян майбутньої України. Освітянські чиновники (державні службовці!) наказують шукати обдарованих дітей, десятиліттями вводили в школі розвиваюче навчання, захищаючи на цьому дисертації, значний обсяг програм вищих навчальних закладів передали загальноосвітнім школам – а стан освітянської галузі лише погіршувався...

Чим більша наповнюваність класів, тим важче вчителю підтримувати порядок, тим гірше учні засвоюють матеріал уроку. Оптимальна кількість учнів в класі має бути 15 осіб, щоб вчитель міг надати необхідну допомогу кожному. Крім вчителя, кожному класу потрібен вихователь-психолог, щоб керував колективом з першого до останнього дзвінка – вчителю просто не вистачає часу займатись ще й вихованням на уроці. Я чув від старого сільського вчителя, що до другої світової війни ставка вчителя була 13 годин – часу вистачало і на якісне підготування до уроків, і на достатню увагу власним дітям. У мене серед проблемних дітей були і вчительські…

Вчителі запевняли, що з деякими темами програм сучасних середніх класів вони познайомились лише в інституті. Кількість уроків разом з підготовкою вдома перевищує кількість годин, що має відпрацювати дорослий за тиждень – сучасною навчальною програмою учні позбавлені охорони здоров’я. Це одна з причин того, що здоров’я учнів за час навчання в школі погіршується (для дорослих на шкідливому для здоров’я виробництві час роботи скорочений). Якщо учень пропустив з десяток уроків, то у нього ледь вистачало фізичних можливостей через перенасиченість програми надолужити згаяне (навіть якщо його здібності вище середніх). Більшість таких учнів втрачали бажання вчитись, бо вже до 7-х класів починали розуміти, що значна кількість шкільних знань не знадобляться в їхньому подальшому житті ніколи. Якщо учень вчитись не бажає, а школу відвідувати мусить, він заважає вчитись іншим. Школа не може захистити від таких “примушених” тих учнів, які ще не втратили бажання вчитись - закон про обов’язкову середню освіту цього не передбачає. В деяких класах кількість таких “учнів” досягала 80%, до чверті з них – гіперактивні. Вчителі в такі класи, будь їхня воля, ніколи б не заходили, але у нас же обов’язкове середнє навчання. Таким був клас, в якому я викладав історію перед звільненням в грудні 2012 року...