ЕПІЛОГ Липень 2005 рік

   Жінка сиділа на шовковистій зеленій траві посеред ідеально круглої лісової галявини й плела вінок з ромашок… Сонячне проміння виблискувало на світло русявому хвилястому волоссі… Синя лляна сукня гармоніювала з її синіми сумними очима.

   По галявині бігали хлопчик з дівчинкою й збирали квіти. Близнятам було по три рочки і у обох були сині очі й світле кучеряве волосся.

   Діти кинулися до жінки й бігли наперегонки, хто швидше.

- Мамо! Тримай! - першим прибіг хлопчик і вручив матері букетик ромашок.

- Мамочко, і мої квіточки візьми! – захекано сказала дівчинка.

- Дякую, мої любі! – лагідно промовила вона й ніжно обійняла дітей. – Сідайте біля мене й трішки перепочиньте. Зараз прийде татко, а поки ми його будемо чекати, я вам доплету віночки…

   Діти зручно вмостилися біля матері й спостерігали за її роботою.

- А ти навчиш мене також плести віночки? – запитала дівчинка.

- Так, Єво, обов’язково навчу.

- А мене? І мене! – попросив хлопчик.

- І тебе, Адаме, також навчу.

   Вона доплела віночки й одягла їх на голівки діток.

- Привіт! – почувся здаля чоловічий голос.

- Татко! Татко прийшов! – закричали діти й побігли йому на зустріч.

  Чоловік підхопив малят на руки та з веселою усмішкою попрямував до дружини.

- Привіт, Маріє… - він ніжно торкнувся її губів.

- Привіт… – усміхнулася вона. – Ходімо додому.

  Діти, тримаючись за ручки, бігли попереду батьків. Чоловік з дружиною, обійнявшись, неквапливо йшли по заду й з усмішкою спостерігали за малими. Їхні очі світилися ніжністю, щастям та коханням і ці почуття вони пронесуть через усе своє життя…

   Р.S. Події даної історії вигадані автором і не мали місця в реальному житті.

Присвячується моїй донечці Анастасії, сонячному промінчику мого життя...

   Ось і завершилась історія Марії, дівчини на долю якої випали нелегкі випробування... 

   Це моя перша книга, надіюсь вона була цікавою й принесла вам багато позитивних моментів та емоцій. Напишіть будь ласка про свої враження від прочитання книги і якщо сподобалась, то не забудьте поставити зірочку )))

ПОДЯКИ

   Дякую вам, мої любі читачі, всім і кожному за те, що ви є; за те, що знайшли час на прочитання цієї книги; за зірочки та ваші коментарі, вони для мене важливі, адже окриляють та піднімають настрій. А ще цікаво знати вашу думку, щоб і надалі продовжувати писати для вас.  

   Дякую моїм рідним, близьким та друзям за розуміння й підтримку. Вдячна моєму чоловікові та дітям, за те що вони є і постійно надихпють мене на нові  творчі звершення. 

  Особлива вдячність моїй мамі, це моя найкраща подруга та найважливіший порадник та критик в житті та творчості.

   Велика вдячність авторам Лії Щегловій та Анні Котляревській за підтримку, консультації та поради. Завдяки вам, дівчата, я зважилась на викладення книги в простори ЛітНет.

    Дякую платформі ЛітНет за можливість проявити себе та ділитися своїми творами з читачами.

    Люблю та ціную вас усіх, мої дорогенькі!

   P.S. Я не прощаюсь з вами, адже зовсім скоро планую розпочати писати нову історію з новими пригодами та цікавими героями... Тому, хто зацікавився моєю творчістю, підписуйтесь на автора, щоб не пропустити новинки.  

    Ваша Оксана ;)