3 Глава Лютий 2000 рік

   П’ятниця, наближався День святого Валентина. Закохані метушилися по місту в пошуках подарунків для своїх коханих… Після закінчення пар Марія також поринула у пошуки подарунка для Кості. Вона обходила безліч магазинів та сувенірних крамниць, але й так не змогла віднайти відповідного подарунка. Марія сама достеменно не знала, що б вона хотіла йому подарувати, але з усього побаченого товару ніщо не запало їй у душу…

   Повертаючись до гуртожитку, без усякої надії, вона зайшла у невеличку крамничку на площі Ринок і там нарешті віднайшла те, що шукала. У куточку вітрини самотньо стояла рамка для фотографії, оздоблена квітами та червоними сердечками з кольрового скла. «Це саме те, що я хотіла…» - подумала вона, - «Добре, що я сьогодні забрала наші фотографії з фотосалону.» У цій же крамниці Марія купила валентинку.

   Їдучи в трамваї до гуртожитку, Марія переглядала фотографії з Нового року. Вона вибрала фотографію, де вони з Костею обійнявшись, сиділи біля каміна у вітальні Івашківих. Марія вийняла рамку з червоної коробки, обережно вклала в неї фото і помістила її назад.

   Марія встромила ключ у двері кімнати бо знала, що Юля поїхала на вихідні додому, та двері виявились відчиненими. Вона увійшла, світло від ліхтарів тмяно освічувало кімнату, біля вікна стояв Костя й чекав на неї.

-Привіт! – здивовано сказала Марія, увімкнувши світло, - Як, ти сюди потрапив?

- Привіт. - Костя підійшов ближче й поцілував її. – Я прийшов, а Юля саме збиралась додому, тому й не замикала дверей. Ось вирішив почекати на тебе.

- Ти ще не вечеряв, бо я страшенно голодна. Марія відкрила дверцю холодильника.

- У мене є до тебе пропозиція… - з хитринкою сказав Костя й зачинив холодильник. Марія здивовано глянула на нього. – Давай ці вихідні проведемо разом… Поїдеш до мене?

- Що, ти задумав? – кокетливо поглянула на нього Марія.

- Нічого, просто хочу побути з тобою.. - Він міцно обійняв її.

   Марія також хотіла більше часу проводити з Костею. Вона знала чого можна чекати, якщо вона згодиться на цю пропозицію, але тепер їй не було страшно. Марія була впевнена у ньому, адже через декілька місяців вони одружаться і поєднають свої долі назавжди…

- Добре. – погодилась дівчина.

- Тоді збирайся! – зрадів Костя. – По дорозі заїдемо в магазин і купимо чогось смачненького на вечерю.

   Марія зібрала усі необхідні речі. Вона непомітно поклала у внутрішню кишеню сумки подарунок і валентинку. Костя допоміг одягти їй коротку дублянку. Марія замкнула кімнату і вони вийшли на вулицю. За гуртожитком на них чекало Костине авто.

- Що будемо готувати на вечерю? – поцікавилась Марія, коли вони зайшли у супермаркет..

- А ти чого б хотіла? – запитав Костя.

- Давай запечемо рибу.– запропонувала вона. – Можна ще зробити грецький салат…

- Давай! – посміхнувся Костя. Він взяв кошик, обійняв однією рукою Марію і вони пішли вибирати продукти.

   Прийшовши у квартиру, Марія швиденько помила руки й направилась на кухню. Вона усміхнулась, помітивши, що Костя чистить великого карпа.

- Чому смієшся? – запитав Костя.

   Марія підійшла, притулилась до нього і прошепотіла, торкаючись губами його шиї:

- Подобається, що ти мені допомагаєш…

   Марія помила і почистила овочі й почала нарізати їх на салат. Костя зайнявся рибою, він почистив та помив її, посипав спеціями, полив лимонним соком, декілька ломтиків лимона помістив у середину рибини, загорнув її у фольгу, виложив на деко і відправив у духовку запікати.

   Поки риба запікалася, вони пішли у вітальню, Костя увімкнув магнітофон, зазвучала повільна музика. Він зручно вмостилася на диван.

- Ходи до мене… - поманив до себе Марію.

   Марія підійшла до нього, а він схопив і посадив її собі на коліна.

- Попалася… - прошепотів Костя, - Тепер не втечеш…

   Вона голосно засміялася, коли він почав її лоскотати.

- Ну досить, перестань… - сміючись сказала дівчина.

   Марія лежала на дивані, а Костя примостився біля неї. Вони невідриваючись дивились одне на одного... Костя нахилився й поцілував її. Спочатку це був ніжний поцілунок, але потім він став пристраснішим та наполегливішим…

   Костя ліг на неї і вона відчула важкість його тіла та силу його бажання… Він почав розстібати гудзики її кофти, але Марія схопила його за руку. Вона відірвалась від його поцілунку. З кухні донісся аромат печеної риби.

- Риба! – разом вирвалось у обох і вони помчали на кухню.

   Марія витягла рибу з духовки і розгорнула фольгу. Приємний аромат наповнив кухню.

- Добре, що вона не пригоріла, а лише трішки вкрилась скоринкою. – промовила Марія.