4 Глава 15 серпня 1999 рік

   Марія стояла біля Тані, вони дивилися у свої відображення у дзеркалі. Таня була у білій весільній сукні з довгою фатою, а Марія у ліловій.

- Ой, Таню, мені якось не віриться, що ти виходиш заміж. – дивувалась Марія. – Тепер усе зміниться…

- Та мені самій не віриться… А щодо змін, то хіба, що штамп у паспорті та прізвище інше.

- Та, ні… Усе тепер зміниться. Ти житимеш з чоловіком, діти незабаром з’являться… Будемо бачитись усе рідше та рідше… - сумно промовила Марія.

- Ну-у, я так писимістично не налаштована. – заперечила Таня. – Тим більше, все залежатиме від тебе…

- Про, що ти? – не зрозуміла Марія.

- Ти і Костя – пояснила Таня. – Будемо дружити сім’ями.

   Марія промовчала, вона згадала, як колись це саме їй казала Катя.

   Таня сіла на диван і жестом покликала Марію сісти поруч.

- Таню, що ти робиш?! Ти ж сукню помнеш!

- Мені і так за столом цілий день сидіти. – махнула рукою Таня. – Сідай, я хочу з тобою поговорити…

- Уважно слухаю. – промовила Марія, сідаючи біля Тані.

- Я здогадалась, що у тебе у минулому були проблеми на любовному фронті. Але все це пройшло... – Таня взяла Марію за руку. – Я знаю Костю давно… Погоджуюся, спочатку, він і справді бігав за дівчатами, але тепер… Тепер, коли він проводить час з тобою, Костя дуже змінився… Чесно кажучи, я його просто не впізнаю. Маріє, він тебе дійсно кохає… Костя чуйна та добра людина, він відповідільний і самостійний. Ви будете чудовою парою… - Таня посміхнулась, – Власне це все, що я хотіла тобі сказати…

- Дякую за цікаву та пізнавальну промову. – розсміялася Марія.

- Маріє! Я ж серйозно кажу.

- Добре, ходімо вже, а то на власне весілля запізнишся. – додала Марія, встаючи з дивану і подаючи руку Тані.

- Пообіцяй, що подумаєш над цим! – серйозно сказала Таня.

- Гаразд... – погодилась Марія.

   Марія ніколи раніше не була на весіллі, окрім одруження тата та Валентини, тому їй усе було цікаво… Все відбувалося так… На передодні весілля, увечері хлопці з сторони нареченої зробили «браму» з ялинки, прикрасили її квітами і причіпили над хвірткою. З самого ранку, в день весілля, під «брамою» ставлять стіл з закусками та горілкою і чекають на нареченого. Коли наречений з дружбами та гостями приїжджає, то розпочинається торг за молоду між дружбами молодого та дружками молодої, до якого помалу підключаються гості з обох сторін... Коли обидві сторони, наче б то дійшли згоди, виводять, переодягненого на наречену, мужчину. Це дійство супроводжувалося жартами та веселим сміхом. Після того, як молодий заплатить викуп за молоду братові чи сестрі молодої, якщо вони є, чи її дружкам, торг завершується і з будинку виводять справжню наречену. Молодята три рази вклоняються одне одному і разом з гостями заходять до оселі, де на них чекають батьки та рідні.

   Спершу наречена, а потім наречений три рази вклоняються батькам, хрещеним батькам, бабусям та дідусям, а ті в свою чергу благословляють їх хлібом на вишитому рушнику. Після благословення усі виходять на вулицю і майбутня теща три рази обходить молоду пару, кроплячи їх свяченою водою. Лише після дотримання цих церемоній усі їдуть у РАЦС, там обрядовий староста проводить реєстрацію шлюбу. У церкві священник після взаємної клятви на Біблії освячує шлюбні вузи навіки та здійснює обряд вінчання…

   Після офіційної частини молодята та гості поїхали до ресторану. Перед входом на них чекали їхні батьки з келихами шампанського. Молоді випили шампанське і розбили келихи на щастя. Музиканти вітали молоду пару та гостей веселим весільним маршем. Коли усі зібралися у розкішному залі, гості вітали молодят подарунками. Весільний бенкет розпочався із загальної молитви. Гості заспівали «Гірко» молодим, щоб вони поцілувалися і приступили до весільної трапези…

   Біля Тані з однієї сторони сидів Сергій, а з другої - Марія, як старша дружка та Костя - старший дружба. Друга дружка та другий дружба відповідно сиділи біля нареченого. Гості почали знову співати: «Ой не будем пити, тую гірку юшку, нехай поцілує старший дружба дружку. Гіркая, гіркая, гіркая вода, най ся поцілує дружба і дружка! Гірко! Гірко!»

   Марія спершу не могла зрозуміти, що сталося. Костя встав з-за столу і подав їй руку. Вона піднялася, а він обійняв її і міцно поцілував. Все це відбувалося під бурхливі оплески та крики «Гірко!». Марія в шоці опустилася на своє місце.

- Що це означає?.. – ошелешено запитала вона

- Такий звичай… - оманливо серйозно прошепотів Костя. – Нічого не вдієш – традиції.

   Впродовж усього весілля Костя не відходив від Марії ні на крок. Вони разом танцювали усі танці, брали участь у різних розважальних крнкурсах. На долю секунди Марії, навіть здалося, що це їхнє з Костею весілля, а не Тані з Сергієм.