3 Глава Січень 1999 рік

    Марія сиділа на кухні та пила запашну каву, спостерігаючи за сніжинками за вікном, що кружляли у повітрі. Сьогодні їй виповнилось дев’ятнадцять років… Сьогодні їй приснився Віктор…

   Вони стояли на їхньому містку, яскраве сонце іскрилося у воді, пахло весною… Віктор обійняв та поцілував її, а потім обернувся і пішов. Марія хотіла піти за ним, але ноги не слухались її… Вона так і залишилася стояти, поки хтось не покликав її. Марія обернулася на голос, але нікого так і не побачила…

   До кухні увійшов Андрій.

- Доброго ранку, доню, вітаю тебе з Днем народження. Він традиційно поцілував її у чоло.

- Дякую, тату.

- Подарунок отримаєш, коли усі зберуться. А, ти чому так рано встала? – Андрій глянув на годинник, який показував сьому годину ранку.

- Ти ж знаєш, я рання пташка.

- Так… – усміхнувся батько. – Крім Івашківих, ти ще когось запросила?

- Катя з Богданом обіцяли прийти. А ви з Валентиною на завтра когось запрошуєте?

- Лише ми та Діма з Ніною.

   Андрій, Юра та Валя подарували Марії ноутбук для полегшення навчання та праці юриста. Марія була приємно вражена таким дорогим подарунком. Ніна та Дмитро подарували гроші, оскільки знали, що студентам завжди їх бракує, а Катя з Богданом -  золоті сережки. День народження пройшов цікаво та весело і підходив до завершення.

- Піду, зроблю каву. – сказала Марія.

- Я допоможу. – визвалась Катя.

   За цілий день, вони навіть не мали змоги нормально поговорити. Марія поставила чайник на плиту, а Катя розкладала на піднос чашки.

- Правду ти казала про свого батька, він аж світиться і Валя така щаслива… Добре, що вони разом і Юра до неї горнеться. Справжня сім’я.

- Так, я також дуже рада… Їду тепер до Львова із спокійною душею, буде кому про моїх хлопців подбати. – засміялась Марія.

- Все то так, але хто ж про тебе подбає? – скептично сказала Катя.

- Катю, давай не починай! – суворо глянула на подругу Марія.

- Добре-добре, але зрозумій, я переживаю за тебе. Ти ж моя найкраща подруга…

- І кума по сумісництву. – примирливо сказала Марія.

- Отож!.. – усміхнулась Катя. – Коли знову приїдеш?

- Навіть не знаю… - Задумалась Марія. – Коли стане тепліше…

- Значить на Великдень… - сумно констатувала Катя.

   На другий день Марія з самого ранку вирішила все приготувати до завтрашньої поїздки до Львова. Весільна церемонія мала відбутись о чотирнадцятій годині, тому часу було вдосталь щоб стіл накрити та речі зібрати. Марія не мала багато часу на роздуми щодо вибору подарунка татові та Валі, тому купила їм двоспальний постільний набір.

   Родина стояла у будинку урочистих подій... Андрій у чорному костюмі, білій сорочці та краватці, а Валентина у строгій молочного кольору сукні. Ніна та Діма були свідками, а Юра тримав на спеціальному підносі золоті обручки. Марія фотографувала щасливі моменти. Після усіх урочистостей щаслива родина відправилась додому святкувати.

- За молодих! – піднявши келих шампанського, оголосив Дмитро.

- Гірко! Гірко! - Андрій ніжно поцілував дружину, усі заплескали у долоні.

   Дівчина дивилась на свого батька, брата, Валю – вони були такі рідні та щасливі. Марія щиро раділа за них, але на душі чомусь було сумно і так самотньо…

   Ввечері, після того, як усі розійшлися, Марія з Валею прибрали все зі столу, вимили і поскладали. Марія пішла у свою кімнату зібрати ще деякі книги в університет. Вона відчинила шафу та взяла необхідні книги. У самій глибині дівчина помітила свій «художній набір». Марія пригадала, що останній раз малювала на дачі у Івашківих. Витягла свій альбом і поринула у минуле… Вона перегортала сторінку за сторінкою, розглядаючи свої малюнки. Пригадувала місця, зображені на папері та відчуття, які супроводжували її у миті, коли вона малювала… Марія перегорнула сторінку і побачила свій останній малюнок – кругла галявина у лісі. Давно вона їй вже не снилась… Марія вирішила, що при першій можливості погляне на ту галявину про яку їй розповіла Ніна і обов’язково поїде у Київ на могилу матері.

   Дівчина вирішила забрати до Львова альбом і свій «художній набір». Можливо, колись у неї з’явиться натхнення і вона знову почне малювати…