Частина 5: Грішні

Далі все відбулось уже більш звично для Назарового сприйняття - в руках Нави матеріалізувалась коса і нею був прорізаний прохід у простір, близький до Світу Живих. Шкода тільки, що цей не робив мертвих воскреслими, а залишався лише переходом між Світами. Парубок вийшов слідом за нею і почув уже знайомий шелест змикання Тканини Буття у себе за спиною. Він обернувся і встиг побачити, як тане "шрам" розрізу, відновлюючи Цілісність Континууму. Вони вийшли недалеко від готелю "Надія" та Франківського драмтеатру.

- А що тут у нас? - раптом почув Назар незнайомий і доволі мелодійний голос.

Обернувшись, він ледь не впав - так відсахнувся з несподіванки. Трохи подавшись уперед від цікавості, на нього дивилась чарівної вроди золотошкіра жінка із хвацько закрученими рогами ("Рогами, КАРЛ!" - як скажуть знавці Інтернат-сленгу). Очі зі зміїними зіницями палали вогнем, а розкішне руде волосся спадало аж нижче талії. Одягнута вона була дуже відверто - у червону сукню із глибоким декольте та відкритим розрізом значно вище коліна. Також картину доповнювали шкіряні крила, на кшталт драконівських, і хвіст із китицею на кінці.

- Не "що", а "хто", - виправив її високий ладний молодий чоловік, який стояв трохи поодаль. За його спиною майоріли великі чорні крила, ніби зроблені з металу. Одягнутий незнайомець був у легкий красивий обладунок, розписаний якимись символами та інкрустований подекуди коштовним камінням. Його шкіра - бліда, із сіруватим відтінком, а чорне волосся із сивими прядками куйовдилось неслухняними завитками. Очі мали такий чорний колір, що навіть обсидіан позаздрив би! Погляд він мав цупкий та проникливий, що особливо підкреслювало гостроту рис обличчя. Якби не крила, то Назар вважав би його ельфом. І не дивно - загострені вуха надавали схожості із цим міфічним персонажем. На поясі чоловіка висів меч у чорних піхвах, теж інкрустованих коштовностями, як і рукоятка зброї.

- Ай, відчепись! Ти постійно мене виправляєш, *грамар-нацист! - одразу ледве не зашипіла на нього жінка.

А той лиш схрестив руки на грудях і звів очі догори, теж гарно копіюючи мем "Моє обличчя, коли..."

- От вас лиш бракувало, - зітхнула Нава. - Здоровенькі були! - втім доволі привітно мовила до них.

- А ти не рада нас бачити? - закліпала очима Золотошкіра, мов свята невинність, а потім перевела погляд на геть спантеличеного Назара.

- Я рада, наскільки може бути радим Жнець. А от мій підопічний явно в ауті від такого колориту, - засміялась Нава, дивлячись, як у парубка повільно відпадає щелепа.

- Ну що ж ти так? Ніколи Сукуба не бачив? - голосом, солодшим за мед, спитала жінка і зробила крок до Назара. Той стояв, як вкопаний, не розуміючи, що коїться.

- Перепрошую, але давай обійдемось без от цього всього, - Нава втиснулась між хлопцем та Пані-Із -Рогами.

- Тобі лишень би до когось чіплятися, - встряв невдоволений Чорнокрилий.

- Що ти хочеш? Це - моя робота, можна сказати! - надула вуста Золотошкіра, невдоволено відступаючи трохи назад. - А ти що, ревнуєш? - вона повернулась до Чорнокрилого і підморгнула.

- Та здалась ти мені! - той явно вклав у слова більше байдужості, ніж слід було. - То я так розумію, ти сьогодні зайнята? - звернувся він вже до Нави.

- Вибачай, Криланю, але нині прогулянки та дискусії на філософські теми відміняються, - посміхнулась дівчина. - Маю розібратися із оцим "мандрівником", - кивнула в сторону Назара.

- Нащо тобі возитися із людиськом, яке навіть не в межах твоєї «юрисдикції»? - трохи гордовито скривився той, демонструючи всім собою ставлення до людей. А потім глянув на Назара так, що парубок, навіть не будучи телепатом, відчув думку Крилатого. Коротко її можна було передати словом "чернь".

- І знову ти за своє, - зітхнула Нава.

- Та він просто не розуміє цінності цих створінь, а особливо - їх смаку, - облизнулась Сукуба. - Ну, ти мене розумієш, так? - підморгнула вона Наві.

- А тебе, здається, не питали! - одразу вищирився Чорнокрилий.

- Все-все, я думаю, вам тут краще буде без нас, - Нава схопила Назара за руку і потягнула подалі від "солодкої парочки".

- А куди ж ви?! Ми лише зустрілись! - розчаровано розвела руками Сукуба.

- Ще десь зустрінемось потеревенити! - дівчина **"зробила ручкою" і швиденько покрокувала по дорозі, залишаючи тих наодинці. Назар знову плентався за нею, мов причеп.

- То все через тебе, похмурий зануда! - почув Назар за спиною, але вирішив не обертатись.

- А ти у нас надто гіперактивна, щоб не сказати грубіше!

- А ти - грмар-нацист! Та й моральний - теж!

- Зате ти у нас сама "святість"!

Голоси обох поволі стихли і Назар полегшено зітхнув.

- Ееее... - спробував був сформулювати думку, та не спромігся.

- Це були Сукуб та ***Грішний Янгол. Не бери близько на свій рахунок, у них просто специфічні на світ погляди, особливо у Криланя.

- Я помітив, - пробурмотів Назар, переварюючи інформацію після такої епічної зустрічі.

_____________

*Грамар-нацист - "нацист у граматиці", особистість, яка ревно та злісно пильнує правила усної та письмової граматики і вживання слів.